Як підприємство тісно інтегроване з країною-агресором є постачальником засобів зв'язку української армії або на кого працює одеська мерія

В попередньому розслідуванні "Електронний квиток - посередники, гра в наперстки або нова схема від Одеської мерії?" щодо впровадження в Одесі безготівкових розрахунків за проїзд в міському транспорті, в моєму полі зору з’явилась компанія ТОВ «Телекарт-Прилад».
Після публікації мого розслідування Одеська міська рада прийняла рішення № 2447-VII від 04.10.2017, яким затвердила Положення про умови проведення конкурсу з відбору інвестора для впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування м. Одеси.

В даному документі лишились недоліки, так і ж як у оприлюдненому проекті, а саме встановлення дискримінаційних за свою суттю вимог до інвестора, як приклад, п.2.3 з розділу "2. Вимоги до інвестора": "Наявність територіального сервісного центру в м. Одесі, здатного забезпечити гарантійний та післягарантійний ремонт валідаторів та іншої апаратної частини для автоматизованої системи обліку оплати проїзду в найкоротші терміни". Для мене лишилось не зрозумілим, чому іноземний інвестор ще до початку конкурсу вже повинен мати територіальний сервісний центр в Одесі, при цьому територіальний сервісний центр повинен бути саме в м.Одесі, а не в Крижанівці, Таїровському, Радужному чи деінде поблизу Одеси.
Не менш суперечливим лишається п.2.5: "Наявність власного конструкторського бюро з досвідом розробки та впровадження проектів на транспорті не менше 5 років". Навіщо власне конструкторське бюро?

Але подібні дискримінаційні вимоги до учасників конкурсу стають зрозумілими, коли подивитись на тих, хто опікується цим проектом. Основним лобістом виступає віце-мер Павло Вугельман, якого називають симпатиком проекту впровадження електронного квитка групи "Герц". Одна з компаній з цієї групи ТОВ "Укрсітікард" виступає розповсюджувачем картки Odessacard (карта туриста Одеси). При цьому, п.1.4 вимог до системи та обладнання передбачено обов’язковість роботи системи саме з карткою Odessacard, що є ще однією з дискримінаційних умов конкурсу.

Крім дискримінаційних за суттю вимог до учасників конкурсу та обладнання, що були затверджені рішенням № 2447-VII від 04.10.2017, Одеська міська рада планує встановити певні обмеження до методів оплати за проїзд через проект Правил користування міським  
пасажирським автомобільним та електричним транспортом в м. Одесі , які на даний момент проходять громадські слухання. Зокрема, проектом передбачено, що проїзним документом лише "паперовий (з QR-кодом) або електронний (з вбудованим NFC-чипом), попередньо сплачений носій інформації, що після його реєстрації надає право проїзду на міських маршрутах загального користування  м. Одеси".
Тобто будь-яких оплат з телефонів, смартфонів, банківських карт (того ж Приват) ви не побачите. 
Одесити для проїзду будуть вимушені придбавати пластикові картки стандарту Mifare Ultralight C або його аналог (як вказують вищезгадані умови конкурсу). 
Не зрозумілим є те, навіщо вимагати від інвестора застосування карток за технологією 2008 року (саме тоді Mifare розробило технологію Ultralight C), якщо  Mifare виробляє і більш сучасні безконтактні картки, які краще захищені від зламу? 
І чому саме картки  Mifare? Зважте, що за умовами конкурсу інвестор буде ще 10 років експлуатувати картки, вироблені за технологією 2008 року (незважаючи що вже тепер є більш просунуті технології, які стануть ще більш розвинутими за найближчі 10 років).

Невже  подібні дискримінаційні вимоги до інвестора та абсурдні вимоги до проїзних документів прописані лише для забезпечення перемоги в конкурсі лише компанії, яку і пролобіює віце-мер Вугельман та яка буде підконтрольна групі "Герц"? 

Невже такою компанією стане ТОВ «Одеська міська картка», де керівником є відомий Олександр Малін, а засновниками виступають ТОВ "Герц" та ТОВ "Телекарт". 

Якщо з ТОВ "Герц" все зрозуміло, то ТОВ "Телекарт" більш цікава компанія. Її єдиним засновником виступає відомий одеський суб'єкт господарювання ТОВ "Телекарт-Прилад", яке згідно з даними власного сайту є виробником пластикових карт на основі модуля MIFARE ® Std MF1MOA2S50 (який до речі також використовувався при першій спробі впровадити безготівкові розрахунки за транспорт в Одесі в 2005 році - невже під аналогом Mifare Ultralight C розуміють модулі такого давнього виробництва?).

Для довідки. ТОВ «Телекарт-Прилад» (попередня назва – ТОВ «БДС»), код ЄДРПОУ 13881657, дата державної реєстрації 17.04.1997, юридична адреса м.Одеса, Люстдорфська дорога, 162, тел.(048)7116070. Директор Козлов Олексій Сергійович.
Засновниками рахуються вже згаданий Козлов Олексій Сергійович, а також Козлова Людмила Порфиріївна і Козлова Ольга Сергіївна.
Серед видів діяльності фігурує «виробництво зброї та боєприпасів».

Вказаному підприємству присвячена сторінка у Вікіпедії, при цьому, дотепер на цій сторінці вказано, що ТОВ «Телекарт-Прилад» має структурний підрозділ Конструкторське бюро «Радіозв’язок» в м.Севастополь, на території окупованого Криму. Крім того, підприємство має філію в Москві (Росія).
Безумовно, на теперішньому офіційному сайті Телекарту   про такі структурні підрозділи жодної інформації не має.

Але досі в інтернеті є попередня версія офіційного сайту Телекарту  (при цьому, перевірка показала, що це лише різні версії одного сайту Telecard.odessa.ua за ІР-адресою 185.70.110.150).

Так от. На попередній версії офіційного сайту ТОВ «Телекарт-Прилад» вказано його партнерів та філії:

• ТОВ «Телекарт-2» (Росія, м. Москва, 11-а вул. Текстильників, 1, кімн.705, електронна пошта telekart@mtu-net.ru);
• СП «Белтелекарт-М» (Білорусь, м. Мінськ, вул. Купревича, 1/4, кімн. 307, сайт www.beltelecard-m.by, електронна пошта sales@beltelecard-m.by)
• Київська філія ТОВ «Телекарт-Прилад» (м. Київ, пр. Московський, 23)

Дійсно, в Росії існує ТОВ «Телекарт-2», ОГРН 1037739508762, ІПН/КПП 7743000652/772201001, дата державної реєстрації 17.02.2000, юридична адреса: м.Москва, проїзд 1-й Грайворонський, 2а. 
Генеральний директор Рогова Надія Олександрівна. 
Засновник Багіров Азим Джаміль Огли. 

Але зареєстровані у нього види діяльності (зокрема, основний – оренда та управління власним чи орендованим нерухомим майном) свідчать, що ця компанія на даний момент не має жодного відношення до виробництва засобів зв’язку чи зброї. 
Проте, окремі бази даних (із застарілими даними) показують ТОВ «Телекарт-2» як телекомунікаційну компанію, серед контактів якої є вже згадана електронна пошта telekart@mtu-net.ru (тобто пошта з старої версії сайту одеського підприємства «Телекарт-Прилад»), наприклад, як тут:

чи тут:

Білоруський підрозділ – Спільне білорусько-українське товариство з обмеженою відповідальністю «Белтелекарт-М» – був утворений 09.07.2003 року як системний інтегратор та торговий представник заводу «Телекарт-Прилад». 
Білоруси впроваджували автоматизовані системи контролю обліку електроенергії, але не тільки в Білорусії, але й в Росії. 

Проте, в 2015 році «Белтелекарт-М» припинив існування, але на своєму сайті зазначив, що після його ліквідації продукцію ТОВ «Телекарт-Прилад» реалізують інші білоруські компанії – ТОВ «Алінея ТМ» (УНП 691815517) та ТОВ «Енергоконтур» (УНП 191769463), які до речі, мають однакові юридичну та поштову адреси.

При цьому на сайті ТОВ «Енергоконтур» є сертифікат, виданий ТОВ «Телекарт-Прилад».

Більш цікавою є інформація відносно конструкторського бюро в Севастополі.
Детальний пошук інформації підтвердив наявність у ТОВ «Телекарт-Прилад» щонайменше до травня 2014 року підрозділу в Севастополі. 
Саме в Конструкторському бюро «Радіозв’язок» ТОВ «Телекарт-Прилад» працювали 4 викладачі кафедри «Радіоелектроніка і телекомунікації» Севастопольського державного університету (за даними їх сайту, вкладка «Преподаватели»):

Директором конструкторського бюро «Радіозвязок» ТОВ «Телекарт-Прилад», щонайменше - протягом 2009-2014 років, був Долгушев Сергій Васильович (29.06.1957 р.н., був зареєстрований за адресою: м. Севастополь, вул. Хрусталева, 89, кв.7), який також був випускником Севастопольського державного університету.

В травні 2014 року Долгушев С.В. як директор КБ «Радіозвязок» ТОВ «Телекарт-Прилад», м.Севастополь, був членом організаційного комітету «Сучасні проблеми радіотехніки і телекомунікацій РТ-2014», що проводився в Севастопольському національному технічному університеті (саме так він називався в 2014 році).

Якщо ви гадаєте, що з початком російської окупації діяльність КБ «Радіозв’язок» в м.Севастополь припинилась, то ви помиляєтесь.
Так, вже 17.07.2014 було утворено російське Акціонерне товариство «КБ радіозв’язку», ОГРН 1149204009074, ІПН/КПП 9201003022/920101001, юридична адреса: м.Севастополь, шосе Фіолентовське, 1/2. Генеральним директором став Долгушев Сергій Васильович. Крім того, він став акціонером із часткою 24%. Іншим акціонером стало Товариство з обмеженою відповідальність «Тира», яке знаходиться м. Санкт-Петербург (Росія), а директором є Житомирський Савелій Маркович.
Одночасно, Акціонерне товариство «КБ радіозв’язку» увійшло в Групу промислових компаній «Корпорація «Тира», яка тісно співпрацює із збройними силами Росії, силовими відомствами тощо.

До речі, серед друзів Олексія Козлова на Фейсбуку рахуються і Савелій Житомирський, директор російського ТОВ «Тіра», і Сергій Долгушев, директор севастопольського АТ «КБ радіозв’язку».

У зв’язку з чим, особливу увагу приділити тому що зазначено на сайті корпорації «Тира» відносно приєднання до неї КБ «Радіозв’язок» - про те, що процес інтеграції почався ще в 2013 (!) році – за рік до російської окупації Криму.

До цього усього треба додати, що ТОВ «Телекарт-Прилад» брав участь в російських виставках озброєнь та військової техніки, наприклад, в 2008 році.

Зрозуміло, що в Україні багато підприємств, які тісно економічно інтегровані з країною-окупантом. Але скільки з таких підприємств є постачальниками засобів зв’язку української армії?

Ось це їх рекламні ролики за 2011 рік, де демонструється радіообладнання, що прийнято на озброєння українською армією (на англійській та російських мовах)

В 2014 році, коли ТОВ «Телекарт-Прилад» перебував в скрутному фінансовому становищі, в ЗМІ з’являється інформація, що вказане підприємство було постачальником української армії, і що фінансова скрута пов’язана саме з боргами Міністерства оборони України
В тому ж 2014 році, у листопаді, на попередній версії сайту підприємства з’являється новина, що ТОВ «Торговий Дім Телекарт-Пром» (зараз це інтернет-магазин) є офіційним представником та представляє інтереси російського ВАТ «Муромський радіозавод». Хоча новину видалили, але її частина залишилась на головній сторінці.

Нагадую, що в цей період з Росією вже йде війна, а ВАТ «Муромський радіозавод» є виробником засобів зв’язку для міністерства оборони країни-окупанта.

В 2015 році в газеті «Дзеркало тижня» відносно Телекарта писали:

«Досить цікаво, що в 2004 р. ізраїльська компанія Tadiran спокушала Київ вигідною угодою — передачею технологій виробництва та налагодженням виробничої лінії (навіть підприємство підібрали на вулиці Дегтярівській) для випуску сучасних цифрових засобів зв'язку. Але Україна як країна заповзятливих і беручких людей ізраїльтянам відмовила і створила своє приватне підприємство — "Телекарт-Прилад". Цілком перспективне. 
І хоча за останні роки було прийнято на озброєння ЗСУ 22 одиниці різних засобів зв'язку від "Телекарт-Прилад", загалом організатори прорахувалися — ніхто армію переоснащувати тоді не збирався (на розробки підприємство витратило майже 100 млн грн власних коштів, натомість у 2007-2008 рр. у ЗСУ було поставлено близько півтори сотні УКХ-радіостанцій). 
Коли ж у дім прийшла війна, у цій галузі все відбулося, як у водевільному сюжеті: КБ радіозв'язку опинилося на окупованій території у Криму. Тобто орієнтуватися на національного виробника тепер не випадає як мінімум у нинішній воєнний час. Інакше кажучи, через 11 років українська армія опинилася в тій самій точці — як і раніше без зв'язку. Більше того, у використанні вже поставлених станцій "Телекарт-Прилад" Генштаб убачає цілком обґрунтовані ризики: алгоритми передачі даних можуть опинитися в росіян, що означає отримання противником доступу до переданої у військових радіомережах інформації».

А вже в травні 2016 року Військове телебачення України називає «Телекарт-прилад» розробником систем зв’язку для Збройних сил України. В їх сюжеті генеральний директор Олексій Козлов говорить про розробку в інтересах армії командно-штабних машин на базі нових БТР.

Невже Міністерство оборони України вже не вбачає ризиків перехоплення інформації російськими терористами при використанні обладнання «Телекарт-Приладу»? Адже севастопольське КБ було розробником значної кількості продукції підприємства.
Отже маємо, що Одесі та одеситам особи, що засіли в одеські мерії, нав'язують до обов'язкового використання для оплати за проїзд картки, вироблені за технологією 2008 року, при цьому вироблені компанією, тісно інтегрованою з російською економікою. І такими картками нас змушують користуватись найближчі 10 років, навіть за умови революційних змін в технологіях - адже Одеська міська рада прописала саме такі умови.

P.S. За лаштунками цього розслідування залишилось велике фінансово-майнове питання: звідки «Телекарт-Прилад» узяв кошти на будівництво нового заводу та закупівлю новітнього на той момент заводського обладнання. Це занадто великі кошти, щоб керівник та одночасно засновник підприємства Сергій Козлов міг узяти в кредит. 
Його син, нинішній генеральний директор ТОВ «Телекарт-Прилад», стверджує, що завод був збудований у співробітництві з ПАТ «Укртелеком».
Але в 2002 році, коли відбувалось будівництво, «Укртелеком» ще перебував у державній власності і «Телекарт-Прилад» не входив до його активів.

За легендами, що ходять навколо заводу, фінансову проблему Телекарта свого часу допомогли вирішити члени сім’ї одного з колишніх Президентів України, але це тільки легенда.
Планую присвятити цьому питанню ще одне розслідування.

Исчадия ЖКХ, или как квартирный вопрос испортил Одессу

Не менее половины жизни мы проводим дома, большинство из нас - в отдельной квартире многоквартирного дома. Каждый создает свой уют по-своему. Но есть то, отчего зависим мы все - это система жилищно-коммунального хозяйства. Именно от тех, кто обслуживает наши многоквартирные дома, кто поставляет воду, тепло и электроэнергию, зависит уют наших квартир.

ЖКХ еще с советских времен стало монстром, высасывающим ресурсы и из жителей города (в виде ежемесячных платежей), и из бюджета (в виде многомиллионных вливаний) в обмен на блага цивилизации. С того времени система ЖКХ стала идеальным источником для захвата имущества (чего стоят регулярно всплывающие скандалы, когда захватывают имущество умерших стариков) и отмывания денег (а для бюджета ЖКХ - это бездонное дно, вернее, “золотое дно”).  Действовавшую тогда и существующую поныне систему ЖКХ очень хорошо характеризует цитата из Булгакова: “ обыкновенные люди... В общем, напоминают прежних..., квартирный вопрос только испортил их...”.

В Одессе систему ЖКХ испортил не только и не столько квартирный вопрос. Выморочное имущество стало лишь одним из источников доходов тех, кто связан с этой системой. Не менее значительными источниками доходов становятся оформленные по трудовым книжкам “мертвые души” (за которых работают приезжие из области или Молдовы в обмен на предоставление возможности жить в подвале или еще какой-то развалюхе), списание средств на якобы проводимые работы (а в последнее время даже надлежащим оформлением проводимых якобы работ даже не заморачиваются) либо на закупку инвентаря (который дворники сами покупают - работать же чем-то надо), заключение договоров на ремонты с “правильными” компаниями и т.д. и т.п.

В миллионной Одессе система ЖКХ стала источником многомиллионных потерь бюджетных средств. И все это - благодаря многочисленных многомиллионным коррупционным схемам.

Схема 1. Вывод имущества

Эта схема стала настолько популярной в департаменте коммунальной собственности Одесского горсовета, что применяется не только для вывода имущества коммунальных предприятий ЖКХ. Вне конкурса сдаются в аренду здания, которые через несколько недель приватизируются, опять же – на внеконкурсной основе. В процессе приватизации здания продаются по ½ части. Делается это не только, чтобы снизить цену покупки, но и дать в дальнейшем возможность покупателю затребовать для обслуживания здания значительно большее количество земли, чем обычная придомовая территория по приямкам.

Именно по такой схеме были проданы 2 объекта КП «Теплоснабжение города Одессы» по адресу ул. Варненская, 27г (624,8 кв.м) и ул. Варненская, 27в (6 кв.м): 11.04.2017 их передают в аренду распоряжением Труханова, а 26.04.2017 горсовет принимает решение № 1951-VII о приватизации этих объектов –выкуп арендатором по частям (даже сооружение площадью 6 кв.м делят на 2 части по 3 кв.м). Выгодополучателем в обоих случаях является ООО «Транском строй», которое по информации СМИ связано со строительной компанией «Будова». В последующем, под эти здания горсовет передал ООО «Транском строй» земельные участки площадью 2,3 га и 0,43 га соответственно.

10.07.2017 опять на внеконкурсной основе распоряжением Труханова передается в аренду помещение 287,6 кв.м на ул. Гераниевой, 8, где располагалась абонентская группа КП ТГО. Арендатором выступает ООО «Одесская производственная компания», которая по данным сайта УСИ также связана с ООО «Транском строй» и соответственно с «Будовой».  На тот момент там еще располагался эксплуатационно-ремонтный район № 3 КП ТГО. Однако, уже в сентябре 2017 прошла информация о приватизации помещения.

По данным УСИ,  еще один объект тепловиков – территория котельной «Чубаевская» по ул. Неделина, 82а, ушел компании, связанной с “Будовой” - ООО «Софиевский-Инвест».
И таким вот образом, за 2017 год КП «Теплоснабжение города Одессы» лишилось 4 объектов; при этом, все выгодополучатели оказались завязаны на одну строительную компанию “Будова”.
Но, как правило, по такой схеме отрабатываются крупные объекты. И чтобы никто из коммунальных предприятий не посмел перечить планам по аренде и приватизации в нужные руки, горсовет в июле 2017 года передал право распоряжаться объектами площадью более 200 кв.м Департаменту коммунальной собственности.

А вся остальная “мелочь” площадью до 200 кв.м так и осталась в распоряжении коммунальщиков. Много это или мало? Вспомните карту коммунальной собственности, опубликованную в декабре 2016 года теперь уже бывшим депутатом горсовета Александром Борняковым.

Источник

Тогда же была вскрыта удивительная несостыковка - количество объектов коммунальной собственности, которыми распоряжается Представительство по управлению коммунальной собственности, в 3 раза меньше количества объектов, числящихся у БТИ.

Не исключаю, что определенную часть несостыковок можно отнести на технические неточности, ошибки и дублирование из-за смены названий улиц. Но тем не менее - значительную долю в этом составляют объекты, которыми распоряжаются жилищно-коммунальные сервисы и другие коммунальщики. Сдача в аренду этих объектов, находящихся в собственности территориальной громады, зачисляется не в доход бюджета, а становится неучтенным доходом коммунальщиков. Присовокупите к этому возможность бесплатного использования подвалов, нежилых, технических помещений, где как бы хранится инвентарь, песок и многое другое (в том числе живут дворники).

К сожалению, подобные доходы и льготы никоим образом не сказываются на тарифах за жилищно-коммунальные услуги, предоставляемые нашими коммунальными предприятиями. Более того, они продолжают на этом паразитировать - ведь реальные шаги по полной инвентаризации коммунальной собственности после выявленных Борняковым несостыковок  так предприняты и не были.

Схема 2. Многомилионные дотации на ремонт теплосетей

Наибольшим получателем дотаций из коммунальщиков безусловно является КП “Теплоснабжение города Одессы”: в 2016 году КП ТгО получило 230 млн.грн. дотации, в 2017 – 300 млн.грн.

А на экстренной сессии 1 ноября 2017 года - еще 95 млн.грн. - для перечисления обанкротившейся Одесской ТЭЦ средств на закупку природного газа (безусловно, в решении сессии такой подарок тепловикам был упакован как компенсация затрат для погашения задолженности, связанной с предоставлением услуг населению Одессы, представляющих общий экономический интерес в сфере теплоснабжения).

Источник

Единственное, о чем забыли и депутаты, и мэрия - с 02.08.2017 вступил в силу Закон Украины  № 1555-VII “О государственной помощи субъектам хозяйствования”. И все подобные бюджетные выделения компенсаций, дотаций и пр. является ничем иным, как государственной помощью в силу данного закона. Кроме того, согласно данного закона, выделяющие такую помощь обязаны уведомлять об этом Антимонопольный комитет Украины - за 105 дней, чтобы АМКУ удостоверился, что бюджетные средства найдут правильное применение. Безусловно, из этого правила есть исключения, в частности, АМКУ не уведомляется:

• при предоставлении определенных категорий государственной помощи (помощь для обеспечения развития регионов; поддержка среднего и малого предпринимательства; помощь на профессиональную подготовку, на трудоустройство и создание новых рабочих мест; помощь на защиту окружающей среды; помощь на проведение научных исследований)
• при предоставлении незначительной помощи, т.е. менее 200 тыс. евро в течение 3-хгодичного срока;
• при внесении в действующие программы государственной помощи изменений, предусматривающих увеличение финансирования менее чем на 20% бюджета соответствующей программы.

Как видим, 95-миллионная дотация не подпадает ни под один из этих пунктов. Тем не менее, уведомление в АМКУ не подавалось и им не рассматривалось.

Чтобы избежать необходимости согласования с Антимонопольным комитетом, Одесский горсовет пошел на откровенную фальсификацию, указав, что услуги по теплоснабжению представляют общий экономический интерес и  соответственно, бюджетные дотации КП “Теплоснабжение города Одессы” не подпадают под действие Закона № 1555-VII . Так, услуги по теплоснабжению действительно связаны с удовлетворением особо важных потребностей граждан. Однако, они могут предоставляться и предоставляются многими субъектами хозяйствования без какой-либо государственной поддержки.

Чтобы избежать согласования с АМКУ других дотаций КП “ТгО”, Одесский горсовет вводит понятие “инвестирование в объекты инфраструктуры КП “ТгО”. Инвестирование - это, конечно, хорошо, если под понятие инвестирование не пытаются скрыть обычные дотации. Тем более, что ни на сайте горсовета, ни на сайте КП “ТгО” я так и не нашел инвестиционную программу этого коммунального предприятия за текущий год. За 2015 год - такая программа была утверждена решением горсовета, за 2016 - тоже, за 2017 - не нашел ничего. На 2018 год уже обсуждается проект - и там нет ни слова за теплосети, а только за 768 общедомовых счетчиков.

И во что же собрался инвестировать горсовет, если КП “ТгО” даже инвестиционный паспорт не имеет , или 315 млн.грн., выделенных на сессии - это на 768 счетчиков?

Источник

У действующего горсовета (как впрочем и у предыдущих) не хватает политической воли прекратить финансировать латание труб теплосетей, завязанных аварийную теплоэлектроцентраль. Так, за счет дотаций в 2016 году проводился капитальный ремонт теплосетей на ул. Сегедской, где, под шумок, провели благоустройство в виде установки МАФов (которых стало больше чем было). По результатам капитального ремонта в ноябре 2016 было начато уголовное производство. В частности, по мнению полиции, тепловики вошли в сговор с подрядчиками и были проложены трубы, не соответствующие стандартам качества и по цене намного дешевле, чем указано в договоре.

А сейчас на капитально отремонтированном участке теплотрассы по ул. Сегедской тепловики проводят аварийные ремонтные работы, что подтверждает версию следствия о том, что там были проложены некачественные трубы.

В июле 2017 рассматривался вопрос о выделении КП «Теплоснабжение города Одессы» очередных 386 миллионов – для ремонта теплотрасс на улицах Базарной (опять), Канатной и Мечникова, традиционно перекопанной в последние лет 10.

На сессии 04.10.2017 депутатами горсовета было принято решение о взятии кредита на сумму 1 млрд.грн. Около трети этой суммы (307,8 млн.грн.) планируется потрать на ремонт системы централизованного теплоснабжения. Ведь что может быть проще, чем “закапывание денег” в виде капитального ремонта с некачественными трубами.

По сути, Одесса, в частности, центральная историческая часть города, оказалась в заложниках у существующей системы теплоснабжения.

Последние 15 лет Одесса тратит миллиардные суммы на латание дыр и содержание экономически убыточной системы теплоснабжения, замкнутой на морально устаревшую теплоэлектроцентраль, давно находящуюся в предаварийном состоянии. При этом, по утверждению директора департамента городского хозяйства тепловики фиксируют колоссальные потери горячей воды. На данный момент ежечасные потери запланированы на уровне 220 тонн.
К сожалению, никто из сменявшихся руководителей города и системы ЖКХ не озаботился децентрализацией отопления, в частности выделения под это небольших земельных участков внутри кварталов, которые к этому времени оказались уже застроены.

Более того, принятой на сессии горсовета 04.10.2017 Городской комплексной программы энергоэффективности на 2017-2020 года предусмотрено закрытие 10 малых котелен и подключение обслуживаемых ими домов к системе Одесской ТЭЦ.

На это планируется потратить 1,5 млн.грн.

Удивительная энергоэффективность - отказ от малой котельной в пользу системы ТЭЦ - той самой ТЭЦ, которая находится в состоянии банкротства и вот-вот ликвидируется. При этом, с 2000 года состояние ТЭЦ оценивается как аварийное:

Источник

Именно на реализацию подобных мероприятий по энергоэффективности КП “Теплоснабжение города Одессы” заполучит из бюджета уже упомянутые 315 млн.грн. - в виде инвестирования в объекты инфраструктуры.

Таким образом, КП “Теплоснабжение города Одессы” получает многомиллионные дотации из городского бюджета, которые тратятся на капитальные ремонты теплотрасс. Преимущественно - теплотрасс от находящейся в аварийном состоянии ТЭЦ, которая к тому же является банкротом. Это эффективное закапывание бюджета в землю, но никак не энергоэффективность.

3. Модернизация лифтового хозяйства

С недавних пор в системе ЖКХ появилась еще одна золотая жила, позволяющая получать из бюджета многомиллионные вливания: в 2016 году была принята Городская целевая программа замены, модернизации и диспетчеризации лифтов на 2016-2020 года. В рамках этой программы за счет городского бюджета проводится либо замена, либо модернизация (продление службы) лифтов.

Источник

Общая сумма финансирования по программе с момента утверждения увеличилась в 1,5 раза: с 399 млн.грн. до 586 млн.грн.

В то же время участились жалобы на модернизированные лифты, которые перестают работать вскоре после модернизации

Хорошо, если просто перестают работать - не так давно произошло обрушение такого вот модернизированного лифта

Дошло до того, что против увеличения финансирования на модернизацию лифтов высказалась председатель постоянной бюджетной комиссии горсовета Оксана Гончарук, поскольку на ее избирательном участке после модернизации встали сразу 4 лифта в доме по ул. Академика Королева, 1. Однако, горсовет все-таки увеличил финансирование этих работ, в том числе предусмотрев затраты на программу за счет миллиардного кредита.

4. Содержание домов и придомовой территории (пресловутое СДПТ).

Несмотря, что законодатель предусмотрел провести децентрализацию и демонополизацию жэковской системы, в Одессе решили сохранить сложившееся за десятилетия статус-кво и до настоящего времени в Одессе большую часть домов обслуживают коммунальные предприятия – жилищно-коммунальные сервисы ЖКС, которые стали теперь управляющими компаниями. При этом, КП ЖКСы, стремясь сохранить свое монопольное положение, максимально тормозят создание ОСМД, не предоставляя им техническую документацию на дома либо оспаривая создание ОСМД в судах.

Монополизации рынка услуг СДПТ способствуют городская власть. Так, перед проведением конкурсов управляющих компаний райадминистрации сформировали в каждом районе всего по 2 крупных лота (в Киевском районе 4), включив туда сотни домов. Каждый лот фактически соответствовал территории обслуживания существующего ЖКС. При этом, в списки попадали даже существующие ОСМД.  Несмотря на скандалы во время конкурса, в 3-х районах победителями стали существующие ЖКСы.

Все протесты против действий райадминистраций, способствовавших монополизации рынка СДПТ, были просто проигнорированы.

Наиболее интересная ситуация (интересная для правоохранителей, АМКУ и других органов, призванных контролировать систему ЖКХ) сложилась в Суворовском районе, где новая управляющая компания ООО ЖЭП Суворовский в результате конкурса заполучила 783 дома. Примечательно, что по этому району, традиционно считающемуся электоральным полем действующего мэра, ЖКСы в конкурсе не участвовали, а учредителем компании-победителя оказался Денис Петик, помощник городского головы Геннадия Труханова.

Однако, либо кусок пирога, который ЖЭП “Суворовский” решил откусить, был слишком велик, либо городская власть не захотела ликвидировать оставшиеся не у дел ЖКСы, в которые можно “инвестировать” многомиллионные бюджетные дотации. Потому как при содействии департамента городского хозяйства быстро придумали новую оригинальную схему: некоторые дома вдруг, чуть ли не в один день, провели собрания жильцов и решили, что их должен КП ЖКС “Пересыпский”.

Источник

Как видим, протоколы оказались заполнены слишком похожим почерком (но мастерство, как говорится “не пропьешь”, сказывается многолетнее подписывание за жильцов договоров, актов и т.д. и разные страницы протоколов заполнялись то ли разными людьми, то ли под разное настроение). Департамент городского хозяйства на подобные казусы в телефонном режиме заметил - что поскольку протоколы составлены по форме, а почерковедческую экспертизу они не проводят, столь явный подлог документов не находится в их компетенции.

Источник

На основании таких протоколов КП ЖКС “Пересыпский” стал управляющей компании у порядка 120 домов на Пересыпи и Слободке, в большинстве случаев не поставив в известность об этом самих жителей. И не только жителей, но и ООО ЖЭП “Суворовский”, в связи с чем жители этих домов с сентября стали получать счета на уплату СДПТ от 2-х управляющих компаний. О 2-х жэках можно услышать здесь или увидеть счет от "Герц" (за одну услугу СДПТ хотят получить деньги 2 компании)

Источник

Так называемое реформирование системы ЖКХ в Одессе сказалось только на многократном увеличении тарифов на услуги КП ЖКС - качество услуг от этого не выросло. Более того, теперь одесситы платят за уборку снега круглогодично - даже летом

Помимо взимаемой с населения платы за СДПТ, КП ЖКСы традиционно получают дотации из городского бюджета, как правило, на ремонт аварийных и ветхих домов, после обрушений, пожаров и др. Несмотря на это ситуация с жилым фондом в исторической части города, на Молдованке и Пересыпи катастрофическая. С регулярной завидностью происходят обрушения фасадных конструкций, балконов. После проведенной в апреле акции «Осторожно, фасады!», в ходе которой была составлена карта опасных фасадов и карнизов,  а общественники их ограждали, ситуация не изменилась. ЖКС провели самостоятельное обследование и... сказали что денег нет. За бюджетные средства проводится ремонт фасадов преимущественно там, где проводятся экскурсии, либо находится прокуратура, полиция и другие не менее знаковые для мэрии органы.

Существующая система ЖКХ, регулярно подпитываемая бюджетом, не в состоянии поддерживать жилой фонд в жилом виде. Предлагаю Вам сравнить 2 репортажа о системе ЖКХ, сделаны они с разницей около 10 лет, но поднимаемые проблемы неизменны.

Нужно ли Одессе подобное совковое наследие, которое требует в себя все больше и больше финансовых вливаний? Не пора ли и ЖКХ перевести на рыночную систему и прекратить финансировать паразитирующие на бюджете коммунальные предприятия?

Полиция с народом, или как в Одессе “черные человечки” правохранителей заменяют

Мы все помним революционные события Евромайдана зимой 2013-2014 годов.

Мы помним, что основным поводом для этих событий послужили неадекватно жестокая реакция правоохранителей на мирный протест студентов. Последующие действия милиции в отношении протестующих явно вышли за рамки законодательства. Недаром Генеральная прокуратура Украины до сих пор расследует действия “Беркута”, несмотря на явное противодействие МВД.

С целью предотвращения подобных событий, в 2015 году было проведено реформирование милиции, и украинское общество получило обновленную полицию. К набору кадров в обновленную полицию даже привлекали общественность. Но, как потом оказалось, и люстрацию, и переаттестацию смогли обойти отдельные (и не только отдельные) сотрудники, успешно перекочевавшие из милиции в полицию. Как пример - командир и бойцы одесского “Беркута”.

Как показали дальнейшие события, реформирование милиции-в-полицию было лишь формальным и состояло в смене вывески и формы одежды.

В апреле 2016 года во время попытки разогнать акцию “Одесса без Труханова”, реформированная полиция полиция не защищала мирное собрание граждан, а действовала вместе с наемными титушками мэрии (кстати, если внимательно посмотреть видео, то можно увидеть Валерия Бузило, известного сотрудника батальона полиции особого назначения, который в своем краповом “беркутовском” берете “засветился” практически во время всех разгонов массовых акций в 2016 году).

В июне 2016 года ситуация повторилась: реформированная полиция защищала от одесситов сессию горсовета, по сути являвшейся масштабным разграблением коммунальной собственности - к примеру, депутаты одобрили приватизации уже снесенных объектов на Старосенной площади, а еще практически подарили Дом приемов на Гагаринском плато, бесплатно передав вместе с ним значительный участок земли. Тем не менее, полиция заблокировала вход одесситов на эту сессию.

1 сентября 2016 года, после ̶п̶а̶к̶т̶а̶ ̶Р̶и̶б̶б̶е̶н̶т̶р̶о̶п̶а̶-̶М̶о̶л̶о̶т̶о̶в̶а̶ ̶с̶г̶о̶в̶о̶р̶а̶ соглашения Саакашвили-Труханова, последовал разгон протестной акции “Одесса без Труханова”. При этом, полиция не просто прикрывала действия мэрских наемников. Как показало изучение материалов уголовного производства, полиция вместе с этими наемниками оказалась в числе “потерпевшей” стороны.

Одним из таких “потерпевших” как раз и числится Валерий Бузило - тот, который в “беркутовском” берете. Наверное, он успел “пострадать” от действий противников мэрской власти, когда закрывал глаза на то, как их бьют:

Между тем, каких-либо расследований бездействия полицейских во время избиения мирных граждан не последовало. Также отсутствовало какое-либо реагирование на то, что значительная часть полицейских были в медицинских масках.

После кадровых изменений в руководстве ГУНП, действия либо бездействие полиции во время массовых акций существенно не поменялось - разве что, мы уже не видим “беркутовские” береты. Но а в остальном ситуация только усугубилась. Я на прошлом неделе описал, как полиция стала систематически ̶ф̶а̶б̶р̶и̶к̶о̶в̶а̶т̶ь̶ регистрировать уголовные производства по ст. 345 УК (умышленное причинение сотруднику правоохранительного органа побоев, легких или средней тяжести телесных повреждений в связи с выполнением им служебных обязанностей).

И как показывает практика, фигурантами этих уголовных дел являются активные противники действующего одесского мэра Труханова. В то же время, прикормленным им наемникам полиция объявила “амнистию”.

Однако, при регистрации мнимых преступлений и объявлении мнимых амнистий полиция забывает одно: после Евромайдана Украина и украинцы изменились.

Никто не позволит якобы реформированным правоохранителям нарушать законодательство, оправдывая это неимением средств, кадров и т.д. и т.п.

Закон о Национальной полиции действует уже 2 года и уже пора запомнить:

• Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції
• Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання

Кроме того, одесской полиции пора запомнить установленные законодателем требования к форме (ст. 20 Закона Украины “О Национальной полиции”):

• Поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів
• Поліцейським підрозділу спеціального призначення номер нагрудного знака додатково зазначається на однострої і на шоломі таким чином, щоб його було можливо прочитати або зафіксувати за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли такі поліцейські відповідно до рішень уповноважених осіб поліції виконують завдання в режимі секретності.

Хотя в последнее время одесская полиция показывает пример, как можно безнаказанно нарушать закон, напрочь забыв об упомянутых требованиях Закона о Национальной полиции. В частности, во время митинга, проводившегося 30 сентября около памятника Дюку.

Именно поэтому, когда во время каких-либо массовых акций мы видим полицейских без нагрудных знаков, шевронов и без номеров на шлемах, мы понимаем - что это не полицейские, это неустановленные лица, одетые в форму, схожую с формой полицейских, и безосновательно, противозаконно применяющие силу в отношении одесситов, проводящих мирное собрание.

Потому что шлем без номера - это не шлем полицейского, это шлем трухановского титушки, купленный на Привозе или по интернету, как пример https://prom.ua/p517971810-shlem-protivoudarnyj-shpu.html

Каких-либо уголовных производств, зарегистрированных по ст.345 УК, быть не может - ведь это не сотрудники правоохранительных органов, а только неизвестные, присвоившие себе выполнение функций правоохранителей.

Закон един для всех. Не так ли?

Если одесская полиция будет продолжать грубо нарушать законы, надевая маски и убирая опознавательные знаки, либо будет забывать о необходимости соблюдения прав граждан, будет ли это полицией или “черными человечками”?

Распил лагеря “Виктория”, или хронология халатности

В июле 2015 года управление капитального строительства Одесского горсовета провело тендер на реконструкцию строений городского детского оздоровительного комплекса «Виктория», расположенного по адресу: г. Одеса, ул. Дача Ковалевского, 93. Тендер на сумму 22,22 млн.грн. выиграла компания ООО «Юг-Укрстрой».

В это же время на сайте «Наші гроші» появилась информация, что в тендере принимали участие только 2 компании, которые связаны между собой:

Через месяц после проведения этого тендера начальнику управления капитального строительства горсовета Борису Панову было сообщено о подозрении в служебной халатности, правда, в рамках уголовного производства.

В это же время, по обращению депутата Одесского горсовета VI созыва Остапенко А.А., Государственная финансовая инспекция в Одесской области провела проверку по соблюдению требований действующего законодательства при проведении Управлением капитального строительства процедуры открытых торгов при закупке работ по реконструкции лагеря “Виктория”, в результате которой были установлены значительные нарушения законодательства о госзакупках, в т.ч. выявлены признаки антиконкурентных согласованных действий между участниками закупки ООО “Юг-Строй” и ЧП “Монолит” (акт от 31.08.2015 №31-13/237):

• банковские гарантии предоставлены обоим участникам от ПАО “Диамантбанк” в Одессе в один день 28.05.2015 с последовательными номерами №41/72-08 и№42/72-08;
• справки, которые выданы обоим участникам в управлении аналитического обеспечения МВД Украины, имеют последовательные номера - №781467 и №781468;
• в своих тендерных предложениях оба участника предоставили информационные справки из Единого госреестра лиц, совершивших коррупционные правонарушения, выданные в один день 28.05.2015 и с последовательными регистрационными номерами №19480/0450 и №19479/0450;
• в своих тендерных предложениях оба участника подали технические паспорта и инструкции на одинаковую технику и т.п.

Кроме того, собственник корпоративных прав ООО “Юг-Строй” Светлана Донченко и собственник корпоративных прав Любовь Резникова одновременно являются также участниками ООО “Пассажирская канатная дорога”, и по данным ЕГР, Донченко и Резникова зарегистрированы по одному адресу.

Также в своем акте Госфининспекция указала на необходимость отмены процедуры закупки в связи с несоответствием предложений ООО “Юг-Укрстрой” и ЧП “Монолит” требованиям тендерной документации, поскольку не было подтверждено наличие необходимой материально-технической базы.

Однако, рекомендации Госфининспекции устранить нарушения и разорвать договор с ООО “Юг-Укрстрой”, направленные письмами от 25.09.2015 №15-31-23-14/9024 и №15-31-23-14/9024, не выполнили ни управление капитального строительства Одесского городского совета, ни Одесский городской голова. Также была проигнорирована информация о признаках антиконкурентных действий между участниками тендера, направленная Одесскому областному отделению Антимонопольного комитета Украины (письмо от 31.08.2015 №15-31-23-14/8125).

На основании материалов Госфининспекции, направленных в управление противодействия преступности в сфере экономики ГУМВД Украины в Одесской области письмом от 25.09.2015 №15-31-25-17/9025, уголовное производство было начато только в мае 2016 года (т.е. спустя более чем 7 месяцев).

Исходя из данных Единого реестра судебных решений, Хмельницким ОП Малиновского отдела полиции в Одессе в ЕРДР зарегистрировано уголовное производство №12016161470001082 в связи с тем, что должностными лицами ООО «Юг-Укрстрой» и ЧП «Монолит» для проведения тендерного конкурса подано неправдивые сведения. В рамках досудебного расследования следователь получал доступ к документам в июне 2016 года, . Сведения о расследовании на данный момент отсутствуют.

10.06.2016 управление капитального строительства Одесского горсовета заключило с ООО «Юг-Укрстрой» договор на проведение дополнительных работ по реконструкции лагеря (установка автоматической пожарной сигнализации, благоустройство территории, внутреннее электроснабжение) на сумму 11,08 млн.грн. Заметьте, без проведения тендера, путем проведения переговорной процедуры. В обосновании необходимости дополнительных сумм указано: “Дополнительные работы возникли при выполнении работ по установке автоматической пожарной сигнализации (2-хэтажные спальные корпуса №1-№4), по благоустройству территории, по внутренне площадочному электроосвещению и электроснабжению, по выполнению строительных работ и др.” При этом, в тендерной документации за 2015 год также указывалась необходимость проведения “монтажных работ по обустройству автоматической установки пожарной сигнализации и оповещения о пожаре”.

Как указывает сайт «Наші гроші», подрядчик ООО «Юг-Укрстрой» не имел лицензии Государственной службы по чрезвычайным ситуациям на проведение противопожарных работ. Но несмотря на это, договор в том числе и на установку автоматической пожарной сигнализации, с ним был заключен.

Несмотря, что на территории лагери строительные работы окончены не были, 03.06.2016 лагерь начал работу. На праздничном концерте 18.06.2016 присутствовал лично Труханов, о чем не забыли упомянуть приближенные к нему СМИ тут и тут.

По заявлению директора департамента образования и науки горсовета Елены Буйневич, в июне 2016 лагерь перешел на круглогодичную работу.

В августе 2016 года лагерь “Виктория” был взят под охрану Департаментом муниципальной безопасности горсовета после массовой кражи мобильных телефонов, как вы можете увидеть на этом видео:

В 2017 году оздоровительный сезон в лагере начался в марте. Также в марте 2017 года ООО «Юг-Укрстрой» выиграло еще один тендер по комплексу “Виктория” - на 29,20 млн.грн. на капитальный ремонт стадиона и элементов благоустройства территории лагеря. Тендер проводился управлением капитального строительства Одесского городского совета. По условиям тендера работы должны завершиться в декабре 2017 года.

По данным сайта «Думская», реконструкция лагеря «Виктория» обошлась городскому бюджету в 60,45 млн.грн + субвенция из госбюджета в размере 10 млн.грн.

26.05.2017 в лагерь приезжал Президент Украины Петр Порошенко, который посетил новый спорткомплекс и осмотрел корпуса.

06.06.2017 в лагере началась 1-я летняя смена. На торжественном открытии присутствовали одесский мэр Труханов с женой, директор департамента финансов Бедрега и профильный вице-мэр Цвиринько.

15.09.2017 ориентировочно в 23:30 в одном из корпусов лагеря, построенных в рамках реконструкции, произошел пожар, в результате которого погибло 2 детей и 1 ребенок числится без вести пропавшим. Корпус выгорел полностью.

По заявлению представителя ГСЧС сразу после пожара, пожарный водоем в лагере был пуст, а гидрант находился в недоступном месте и в нем было недостаточное давление, из-за чего пожарные тянули шланги от другого гидранта, расположенного в районе перекрестка улиц Дачи Ковалевского и Академика Вильямса (для одесситов будет понятно, что это более 1 км от места возгорания).

16.09.2017, по данным Генеральной прокуратуры, начато, как минимум, 2 уголовных производства:

• по ст. 270 (ч.2) Уголовного кодекса Украины в связи с нарушением требований пожарной безопасности, подозрение объявлено директору лагеря и воспитательнице, ответственной за пожарную безопасность. Производство ведут органы полиции и Одесская местная прокуратура №1 (Киевский район); 
• по ст. 367 (ч.2) УК в связи со служебной халатностью должностных лиц Киевского райотдела ГСЧС и органов местного самоуправления. Ведется прокуратурой области.

В этот же день при участии активистов (Владислав Балинский) было проведено общественное инспектирование лагеря и установлены факты грубого нарушения противопожарной безопасности, допущенные в ходе строительства (недостаточная пропитка бревен, послуживших строительным материалом, а также неправильный монтаж электропроводки), что могло быть причиной пожара в сгоревшем корпусе.

 

Кроме того, в ходе совещания, проведенного в облгосадминистрации в тот же день, представителем ГСЧС было заявлено, что в лагере по неизвестным причинам, по крайней мере, с июня 2017 года не функционировала пожарная сигнализация.  

По результатам всего этого возникает несколько вопросов, на которые обязано ответить следствие, на какие бы другие моменты:

1. Тендер проводился на реконструкцию лагеря, но никак не на строительство новых корпусов. Зачем заказчик работ, управление капитального строительства сфальсифицировал тендерные документы, обозначив строительство как реконструкцию? Неужели, чтобы не получать разрешение на строительство в ГАСКе? Поскольку, если бы изначально тендерная документация не фальсифицировалась и городские структуры проходили бы все положенные законодательством согласовательные процедуры, не исключено, что трагедии бы не было.
2. Каким образом на территории коммунального лагеря оказался ведомственный пожарный гидрант (как утверждает “Инфоксводоканал”), в котором не было давления воды, достаточно для тушения пожара? Лагерь существует уже давно. Опять же реконструкцию проводили - неужели забыли за гидрант, который просто должен быть на территории такого детского учреждения?
3. Если новые корпуса не были приняты на баланс лагеря, кто допустил в них проживание детей? Вообще новые корпуса были приняты в эксплуатацию? Кем? Или это объекты незавершенного строительства? Как тогда заказчик работ, управление капитального строительства, и подрядчик, ООО “Юг-Укрстрой”, допустили проживание детей?
4. Как и кем на лицо, не имеющее специальной подготовки, была возложена ответственность за противопожарную безопасность? Ведь не могут же возлагать такие обязанности на тех, кто не прошел соответствующее образование.
5. И, наконец, самый интересный вопрос - куда делась охрана лагеря, которую еще в августе 2016 года предоставил департамент муниципальной безопасности? Охрана, которая должна была осуществлять обход территории лагеря, своевременно вызвать пожарных и известить дежурных воспитателей? Неужели в 2017 году риски были не такие серьезные, как в 2016? Или на 150 детей охрана уже не нужна? А зачем вообще тогда городу нужен департамент муниципальной безопасности и КП “Муниципальная охрана”, если они детей охранять не хотят или не могут?

Несмотря на то, что ответы на эти вопросы безусловно очертят четкий круг лиц, прямо либо косвенно виновных в гибели детей во время пожара в лагере “Виктория”, неизменным остается факт личной ответственности Одесского городского головы Труханова Г.Л. за произошедшую трагедию.
В сентябре 2015 года, в разгар предвыборной кампании, Труханову Г.Л. не было дела до каких-то рекомендаций Госфининспекции об отмене тендера. 
А ведь, прояви он тогда действительное радение за соблюдение законодательства, судьбы детей не были бы такими трагичными.

P.S. После публикации этого расследования, из Южного офиса Госаудитслужбы были получены копии переписки с одесской мэрией по поводу необходимости отмены тендера на реконструкцию лагеря.
Проигнорировав в сентябре 2015 год обращение Госфининспекции о нарушениях закона при проведении многомиллионного тендера на реконструкцию лагеря, Труханов фактически подписал приговор погибшим детям.

Не исключаю, что вице-мэр Шандрик, который на тот момент курировал деятельность управления капитального строительства, мог быть заинтересован в том, чтобы не отменять противозаконный тендер на 22 млн.грн. Будет ли вице-мэр миллионного города подписывать ответ в Госфининспекцию, что отменить тендер не можем, потому что договор заключен и подрядчик не хочет ее разрывать?

Очевидно, что нет.

Ответ на вопрос: "почему мэр проигнорировал письмо Госфининспекции" для меня очевиден - либо он расписался в своей некомпетентности, либо стал заинтересованным лицом.
На это лучше ответят правоохранительные органы, правильно квалифицируя преступную бездеятельность одесского мэра.

Для тех, кто скажет, что мол на тот момент Труханову было не до писем контрольно-ревизионных органов, отвечу - 30 октября 2015 года Труханов как Одесский городской голова подписывал распоряжения.
То есть отреагировать согласно законодательству на обращение Госфининспекции он мог - но не стал.

Полученные документы еще раз засвидетельствовали безусловную личную вину одесского мэра Геннадия Труханова за трагедию в оздоровительном лагере "Виктория".

Електронний квиток - посередники, гра в наперстки або нова схема від Одеської мерії?

17.01.2017 Верховною Радою України був прийнятий Закон №1812-VIII, яким встановлюються правові засади впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті за допомогою електронного квитка.

Цим законом виконавчим органам місцевого самоврядування надаються самоврядні повноваження:

1) прийняття рішення про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності,

2) визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду,

3) встановлення порядку функціонування та вимог до:

• автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності, 
• видів, форм носіїв, порядку обігу та реєстрації проїзних документів

4) затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом (автомобільним та електричним) незалежно від форм власності, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду, а саме:

• порядок проїзду і його оплати, 
• права та обов’язки пасажирів, 
• взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг.

Крім того, закон зобов’язує Кабінет Міністрів України розробити та затвердити порядок взаємодії органів місцевого самоврядування та органів соціального захисту населення щодо обов’язковості забезпечення осіб, яким законом надано право пільгового проїзду, електронними квитками на безоплатній основі в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Але, при цьому, законодавець встановив певний перелік пільгових категорій, яким електронний квиток видається на безоплатній основі відповідно до законів України (при цьому, пенсіонерам за віком цим Законом право на безоплатну видачу електронного квитка не передбачено).

Закон набрав чинності 07.05.2017, через 3 місяці після опублікування. Але майже за 2 місяці до цього, Одеська міська рада, посилаючись на ще не чинний закон , приймає рішення № 1780-VII від 15.03.2017, яким впроваджується автоматизована система обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування м. Одеси згідно з «Концепцією впровадження сучасної моделі функціонування міського пасажирського транспорту в м. Одесі».

З цікавого:
По-перше, в Концепції стверджується, що «в Одесі вже створена й апробована абсолютно нова для міста європейська система оплати проїзду в громадському транспорті – «Електронний квиток». Вже вивчені позитивні результати впровадження пілотного проекту, проводяться необхідні розрахунки для його реалізації». Ще раз наголошую – «вже створена і апробована», є «результати впровадження пілотного проекту» (це станом на 15.03.2017, а точніше на 23.02.2017  - саме тоді міськвиконком прийняв рішення висунути проект концепції на розгляд міської ради).
Проте, вивчивши інформацію на офіційному сайті Одеської міської ради з цього  питання, для мене так і залишались без відповіді питання, чи проводились будь-які публічні конкурси чи тендери, де обирались би компанії, що впроваджуватимуть електронний квиток в Одесі? І в якій власне європейській країні, європейському місті запроваджено те, що вже апробовано в одеському транспорті?

По-друге, в Концепції в черговий раз підтверджується факт, що «в існуючих умовах відсутній реальний контроль фактичної кількості перевезених пасажирів як платних, так і пільгових» (тобто в черговий раз ставиться під сумнів обсяг бюджетних дотацій "Одесміськелектротрансу» за перевезення пільговиків).
Але, незважаючи на це, концепцією не передбачено впровадження обліку перевезених пасажирів, а лише облік оплати проїзду. Будь-яких напрямів щодо організації безоплатної видачі електронного квитка чи запровадження соціального електронного квитка, на кшталт, «Картки киянина» цією Концепцією не передбачено. Отже, невідомо, яким чином буде обліковуватися пасажиропотік пільговиків, яким законодавчо встановлено право на безоплатний проїзд.

По-третє, концепція запроваджує єдиного оператора міських пасажирських перевезень громадським транспортом, який буде концентрувати фінансові потоки: «всі грошові кошти, отримані як від реалізації всіх видів проїзних документів, так і бюджетні кошти, що виділяються за бюджетними призначеннями в якості компенсації пільгового проїзду і можливої компенсації різниці у тарифах, надходитимуть саме на рахунок єдиного оператора». 
При цьому, єдиний оператор буде здійснювати оплату роботи, виконаної перевізниками, не за кількістю перевезених пасажирів, а за оборотний рейс – з метою підвищення якості транспортного обслуговування пасажирів.
Але концепція жодним чином не унормовує, як саме міськрада визначатиме «єдиного оператора», що по суті є посередником між коштами, сплаченими за проїзд, та власне перевізниками? Буде проводитись тендер, конкурс чи створюватиметься холдинг як у Гонконгу, що фігурує як зразок зарубіжного досвіду?
І все це за відсутності обліку пасажиропотоку пільговиків.

Четверте і останнє. Рішення міськради, де впроваджується автоматизована система обліку оплати проїзду та затверджується Концепція впровадження сучасної моделі функціонування міського пасажирського транспорту, ґрунтується на законі, який на той момент ще не набув чинності. 
Більш того, цим законом повноваження впроваджувати автоматизовану систему обліку оплати проїзду надані виконавчим органам рад, а не радам. Отже подібне рішення мав приймати міськвиконком, а не міськрада. Проте міськвиконком своїм рішенням №39 від 23.02.2017 лише вирішує внести на розгляд Одеської міської ради проект рішення «Про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування м. Одеси».

Таким чином, рішення № 1780-VII від 15.03.2017 прийнято Одеською міською радою всупереч законодавству та ще впроваджує не просто автоматизовану систему обліку оплати, а нову корупційну схему, де невідомий нам «єдиний оператор», якого вже обрали чи обиратимуть за непрозорою процедурою, буде отримувати усі кошти в якості оплати за проїзд, а потім буде їх розподіляти між перевізниками. Крім того, цей же єдиний оператор буде отримувати бюджетні кошти для компенсації проїзду пільговиків для подальшого розподілу їх між перевізниками при відсутності обліку пасажиропотоку пільговиків.

Але з яких причин і в чиїх інтересах одеська мерія знов будує нову корупційну схему для дерибану не лише бюджетних коштів, але й коштів усіх одеситів? Для встановлення цього розглянемо, як власне проходило впровадження проекту.

Через місяць після місцевих виборів 2015 року, в ЗМІ з’являється інформація про заяву директора КП «Одесміськелектротранс» Дмитра Жемана на апаратній нараді 30.11.2015 про експериментальний запуск на 7 трамваях маршруту №21 системи електронного обліку проїзду. 
При цьому, будуть випробуватись лише прилади компанії «Герц», оскільки інші компанії, які подавались на встановлення систем, поки не надали відповіді на пробні запуски. 
На жаль, відеотрансляцій апаратних нарад тоді ще не проводилось і на Офіційному сайті Одеської міської ради з даного приводу теж не має інформації – щодо компаній, які запрошувались для впровадження подібного проекту в Одесі в 2015 році. 
Тому більш детальної інформації я не наводжу. Наразі, вважаю, що це був фальстарт.

Вже через тиждень знов обраний Одеським міським головою Труханов видає розпорядження №1184 від 07.12.2015, яким створює робочу групу з реалізації проекту «Електронний квиток» у громадському транспорті м.Одеси. 
Після цього він ще 2 рази змінює склад групи, але на даний момент склад цієї групи є неактуальним щонайменше з 28.02.2017, коли Радулов Д.Д., її секретар був звільнений з посади директора департаменту економічного розвитку Одеської міської ради:

Через 7 місяців роботи групи спочатку в Фейсбуці, в пості Олексія Єремиці, а потім вже в місцевих ЗМІ з’являється інформація, що Комунальному підприємству «Одесміськелектротранс» пропонують увійти в уставний фонд ТОВ «Одеська міська карта» для реалізації інвестиційного проекту і запуску в місті системи електронної оплати за проїзд в міському транспорті. 

Крім того, виявилось, що 01.07.2016 в ході бізнес-форуму «Odessa 5Т Summer Business Days» був підписаний меморандум з компанією «Герц Україна» (на сайті «Одессит.ua» компанію називають іноземною, а її найменування пишуть як «HERZ -Украина»), яка готова інвестувати 8 млн.$ в реалізацію системи електронної оплати за проїзд в міському транспорті і з самого початку вкласти 5 млн.$, але вимагає гарантій, оскільки в країні політико-економічна криза.

Саме такою гарантією повинно стати майно КП «Одесміськелектротранс», яке повинно увійти або в ТОВ «Одеська міська карта», або в нове комунальне підприємство, яке буде займатись проектом «електронний квиток».

Джерело

Джерело

Джерело

Джерело

У зв’язку з цим меморандумом хочу нагадати громадськості інший меморандум, який також був підписаний в ході бізнес-форуму «Odessa 5Т Summer Business Days» - меморандум з представником корейської сміттєпереробної компанії «OHB HOLDINGS» Хо Кйонг Кімом.
Згодом в розслідуванні сайту 368.media з’ясувалось, що такої компанії і такого корейця неможливо знайти в існуючих інтернет-джерелах.

А компанія, з якою насправді був підписаний меморандум – ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» приймає участь в якихось шахрайських схемах, в т.ч. з бюджетними коштами.
Не дивно, що під час засідання постійної комісії з питань економічної, інвестиційної політики, торгівлі, міжнародних відносин і інформаційних технологій Одеської міської ради, де про меморандум з «Герц Україна» доповідав заступник міського голови Павло Вугельман, депутати висловили сумнів у доцільності входження майна КП «Одесміськелектротранс» в ТОВ «Одеська міська карта». 

Їм ця схема нагадала аналогічну «аеропортівську схему», за якою одеська громада втратила контроль за аеропортом Одеси

Після розголосу в ЗМІ щодо нової схеми, про себе нагадав інший заступник міського голови – Андрій Котляр, який за розподілом обов’язків власне і курирує міський транспорт і який дивним чином не входить у робочу групу з реалізації проекту «Електронний квиток» у громадському транспорті м.Одеси.

Він заявив, що з подивом узнав про підписання меморандуму між КП «Одесміськелектротранс» та приватною структурою і що без нього такі процедури проходити не можуть, а він нічого не погоджував. Знов згадавши «аеропортівську схему», Котляр заявив, що категорично проти передачі комунального майна в приватні руки.

Джерело

Зауважу, що навіть після такої гучної заяви, Котляра до складу робочої групи з реалізації проекту «Електронний квиток» у громадському транспорті не включили.

Але й не зупинили подальше впровадження нової корупційної схеми, заодно залучаючи до цього депутатів не з промерської більшості.

Так, у вересні 2015 року на офіційному сайті депутата Одеської міської ради Олександра Борнякова (Самопоміч) з’являється програмна стаття з доводами, чому Одесі потрібен електронний квиток. Чому? Тому що він дасть точні цифри і дозволить контролювати кожну гривню (це майже цитата). 

Далі в статті депутата говориться, що на той момент на розгляді робочої групи знаходилось близько 6 проектів, проте він називає лише 2 проекти:

• «СОПОТО» (Система оплати проїзди в громадському транспорті Одеси), презентований компанією «Герц Україна». Обсяг інвестицій вже становить 5 млн.$ (про усього 8 млн.$ вже не йдеться) при загальній сумі реалізації проекту 242 млн. грн у разі впровадження цього ж проекту і на маршрутках, куди обладнання повинні будуть купувати самі перевізники. Комісію від продажу квитків, яку планує отримувати «Герц», Борняков не називає, а лише зазначає, що якщо на маршрутках проект впроваджувати не будуть, то «Герц» збільшить комісію
• «АСКОП» (Автоматизована система контролю і оплати проїзду), який запропонувало ТОВ «Економінформ» Георгія Хаскіна. Обсяг інвестицій за цим проектом 3,5 млн.євро, а комісія від продажу квитків 5%. Загальна вартість впровадження АСКОПу не називається.

Але дійсно цікавим в цій статті є той факт, що віце-мер Павло Вугельман називається явним симпатиком проекту «Герца» (мабуть, саме тому до робочої групи так і не увійшов профільний транспортний віце-мер Котляр).

Заради справедливості відзначу, що Борняков заявив, що система «електронного квитка» повинна належати місту, а інвестор повинен розраховувати лише на комісію, а найкращим інвестором в цьому випадку буде ЄБРР. 

Проте, як показали подальші події, кошти ЄБРР вирішили потратити не на «електронний квиток», а на купівлю тролейбусів (на відміну від Львова та Вінниці). Крім того, в подальшому, Борняков перестав бути головою постійної комісії з питань економічної, інвестиційної політики, торгівлі, міжнародних відносин і інформаційних технологій Одеської міської ради.
Враховуючи «розбрід і хитання» серед членів робочої групи з реалізації проекту «Електронний квиток» у громадському транспорті, міський голова бере це питання в свої руки.

З Офіційного сайту: «27 грудня 2016 року в одеській мерії під головуванням міського голови Геннадія Труханова відбулася нарада з питання застосування в місті Одесі європейської моделі функціонування міського пасажирського транспорту. Зокрема, мова йшла про створення інформаційно-аналітичної системи управління громадським транспортом «Єдиний оператор» та впровадження електронної системи оплати за проїзд у міському громадському транспорті, так званий «електронний квиток».
У нараді взяли участь заступник міського голови Павло Вугельман, керівники профільних структурних підрозділів Одеської міської ради, представники депутатських комісій, профільних громадських організацій та компанії-розробника «електронного квитка».
Під час наради було презентовано унікальну для України онлайнову електронну систему оплати за проїзд. На відміну від офлайнових систем, коли кошти накопичуються і потім списуються одноразово на адресу постачальника послуг, розроблена в Одесі система дозволяє безпосередньо проводити кошти на встановлений рахунок. Це відбувається шляхом зчитування інформації з електронного носія (пластикові картки, браслети, брелки з вбудованим чипом) або з допомогою одноразового QR-коду на паперовому носії.»

Сайт «Об’єднання Самопоміч Одеса» називає цього розробника обладнання – ТОВ «Герц». Одночасно Олександр Борняков прокоментував презентацію:
«Що стосується представленого обладнання, можу сказати, що воно не є унікальним: використані стандартні комплектуючі, які можна зібрати за досить короткий час, умовно – за тиждень. Щодо заявленої ціни – я вважаю, що вона може бути нижчою, як мінімум, на 30%. Не можу сказати, яке програмне забезпечення було використано для системи – для того, щоб його оцінити, потрібно детально перевіряти та тестувати. Можливо, воно дійсно унікальне, але на жаль, про це не розказали на презентації»

Звертаю Вашу увагу ще на одну цитату з офіційного сайту: 
«Під час презентації було відзначено, що система пройшла тестування в лабораторних умовах і вимагає тестування в транспорті.
За результатами наради було вирішено встановити таку електронну систему на один з трамвайних вагонів та експериментально випробувати її в дії.»
Тобто до цього моменту жодних тестувань обладнання ТОВ «Герц» в одеських трамваях не проводилось.

Зверніть увагу ще на одне. Віце-мер Павло Вугельман, коментуючи європейську модель, заявив, що орієнтовна вартість проекту 10-15 млн.$ і зважаючи на високу вартість проекту, буде вирішуватись, чи залучати партнерів або інвестора, чи виділяти з міського бюджету.
Через 2 місяці після наради і після заяви Вугельмана, на міськвиконкомі приймається рішення винести на розгляд Одеської міської ради «Концепцію впровадження сучасної моделі функціонування міського пасажирського транспорту в м. Одесі», де зазначається, що система вже створена і апробована.

Одеська мерія з одеситами грає в наперстки. Починаємо випробувати обладнання – а через рік виявляється, що воно ще не випробувалось. Тут заявляється про плани обирати інвестора чи партнера – але ж насправді він відомий з самого початку. Невже мерія вважає, що громада не зрозуміє ось цих усіх рухів – створити робочу групу для відбору проектів, які ніде ніхто не оприлюднює, тому що і не планувалось оприлюднювати. З метою створення ілюзій нібито конкурсу в якості опонента заздалегідь відомому інвестору використовується підприємство, яке зазвичай виконує функції департаменту економіки (через відсутність у останнього кваліфікованих кадрів).

Мода на гру в наперстки минула ще в 90-і роки. Тому дії мерії з нібито відбору інвестора, який заздалегідь відомий – шиті білими нитками.

До речі. На сесії Одеської міської ради 15.03.2017, де прийняли цю концепцію, Олександр Борняков був відсутній, а усі присутні депутати, в т.ч. з Самопомочі, за рішення проголосували одноголосно.

Я не буду довго описувати так званого інвестора проекту «Електронний квиток» - про групу «Герц» достатньо інформації в ЗМІ, лише наведу її структуру (збільшене зображення тут). 

Нагадую, що група «Герц» завдяки колишньому меру Одеси Руслану Боделану контролює платежі за комунальні послуги в місті.

Ще в 2003-2004 роках в місті намагались впровадити схему для контролю за обігом коштів в міському транспорті. Тоді теж впроваджували електронні картки і обладнання виробництва ТОВ «Телекарт-Прилад». Тоді теж ключову роль в схемі повинно були грати ТОВ «Герц» через створене ТОВ «Одеська міська картка». При цьому, дизайн карток, які тоді планувалось використовувати абсолютно тотожній дизайну карток, які презентувались в мерії 28.12.2016, що навіть закрались сумніви – чи не є це ті ж самі картки? Адже тоді проект зупинився практично на комерційній стадії.

Вигляд карток, які буде впроваджувати одеська мерія (фото з її офіційного сайту)

Виглядок карток, які впроваджувались в 2005 році

До речі, залишається невідомим, що сталося з часткою міста Одеси в ТОВ «Одеська міська картка», адже при його створенні засновником рахувалось зовсім не ТОВ «Герц», як тепер, а ТОВ «Телекарт-Прилад», ТОВ «Аверс-Процесінг» (тепер це ТОВ «Міські енергетичні системи») та Одеський фонд реконструкції та розвитку міського господарства, засновником якого був Одеський міськвиконком.
Що сталося з часткою цього фонду в ТОВ «Одеська міська картка» і чому місто знов повинно надавати своє майно/кошти для участі в сумнівних схемах? 
При цьому, «Герц» традиційно буде отримувати свої комісійні – тепер ні тільки з оплат за комунальні послуги, а ще й за проїзд в міському транспорті. Але навіщо одеситами така фінансовий посередник? Чому міська влада самоусувається від контролю за розподілом бюджетних коштів, з яких йде дотація КП «Одесміськелектротранс»? І чому з цієї дотації «Герц» повинен ще й комісійні отримувати?

На даний момент в інших крупних містах України за грантові кошти йде вивчення існуючої транспортної інфраструктури для її оптимізації з урахуванням реальних потреб жителів міста. Але це не в Одесі, де великі автобуси вимерли як динозаври, а домінують малогабаритні маршрутки. Через недолугу мережу громадського транспорту, яка не забезпечує потреб в перевезенні пасажирів (адже в нас є мікрорайони, де взагалі відсутній громадський транспорт), одесити масово пересаджуються на власні автомобілі – як наслідок, починає не витримувати автомобільного навантаження і дорожньо-шляхова система: місто стоїть в «пробках», вулиці перевантажені припаркованими обабіч автомобілями. А Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху продовжує лобіювати використання малогабаритних маршруток.

А тим часом, в Плані дій з реалізації Стратегії економічного та соціального розвитку міста Одеси до 2022 року (актуалізована) на 2017 рік, затвердженому рішенням виконавчого комітету ОМР № 188 від 25.05.2017, передбачено «придбання програмного забезпечення системи «Електронний квиток», необхідного обладнання та технічних пристроїв» протягом року. Виконавці - Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху та КП «Одесміськелектротранс». 

Мета заходу ідеальна – «забезпечення обліку наданих населенню послуг, підвищення ефективності соціальної підтримки населення, що здійснюється в рамках соціальних програм міста, забезпечення безпеки руху транспорту». Але зважте – виконання планується без департаменту праці та соціальної політики, яке єдине володіє інформацією про пільговиків та власне соціальні програми міста.
Обсяги та джерела фінансування тут не вказуються, але й інших сторонніх організацій серед виконавців теж немає. Висновок, що напрошується – обладнання для впровадження єдиного квитка буде придбаватись за бюджетні кошти, тобто за кошті одеситів. Чи буде реалізовано право отримати електронний квиток на безоплатній основі пільговикам, яким це право надано законом – ще невідомо.
Лише відомо, що виробник обладнання ТОВ «Телекарт-прилад» запустив пілотний проект для тестування системи з використанням технологій McWiLL®, розробником якої є китайська корпорація Xinwei Group. 

Комерційна ж стадія цього проекту нібито стартуватиме вже у вересні 2017 року.

Тим часом, 18 серпня розпочалось обговорення проекту Правил користування міським пасажирським автомобільним та електричним транспортом м. Одеси.
У вказаному проекті закріплюється схема з єдиним оператором, який має право «своєчасно отримувати винагороду за надані послуги». А ситуація щодо забезпечення пільговиків електронними квитками для проїзду лише побіжно згадується, хоча соціальна складова «електронного квитку» повинна стартувати одночасно з комерційною – інакше громада не отримає зиск від цього нововведення, а бюджет продовжуватиме нести дотаційний тягар, який нічим не підтверджується.

P.s. Перед публікацією цього розслідування, в ЗМІ повідомили, що постійна комісія з питань економічної, інвестиційної політики, торгівлі, міжнародних відносин і інформаційних технологій Одеської міської ради узгодила умови проведення "конкурсу з  вибору інвестора", включивши туди дискримінаційну умову - система повинна приймати картку туриста Odessacard. На даний момент картку туриста Odessacard поширює ТОВ "Укрсітікард", що входить в структуру групи "Герц" і це можливо побачити вище на схемі.
За даними сайту "Думская", з карткою може працювати лише обладнання ТОВ "Одеська міська картка", яке нещодавно очолив відомий Малін Олександр Львович - відомий тим, що звільнився з Міністерства інфраструктури України, щоб не бути люстрованим відповідно до Закону України "Про очищення влади".
У разі, якщо ТОВ "Одеська міська картка" дійсно стане інвестором проекту "Електронний квиток", через руки недолюстрованого колишнього чиновника буде проходити орієнтовно 100 млн.грн.щорічно.

P.s. P.s. Вже після публікації розслідування я ознайомився (дуже швидко) з проектом рішення Одеської міської ради, яким затверджується Положення про умови проведення конкурсу з відбору інвестора для впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування м. Одеси. Ви можете з ним ознайомитись за посиланням тут.
Навіть після швидкого ознайомлення з текстом можливо побачити вимоги до інвестора, які є дискримінаційними по суті.
Як приклад: "Наявність територіального сервісного центру в м. Одесі, здатного забезпечити гарантійний та післягарантійний ремонт валідаторів та іншої апаратної частини для автоматизованої системи обліку оплати проїзду в найкоротші терміни".
Не розумію, навіщо інвестору, наприклад, іноземному, вже до початку конкурсу  мати територіальний сервісний центр саме в Одесі, а не в будь-якому іншому населенному пункті поблизу Одеси
Інший приклад: "Наявність власного конструкторського бюро з досвідом розробки та впровадження проектів на транспорті не менше 5 років". Власне конструкторське бюро? Ви серйозно?
Проте, через наявність саме цих умов стає зрозумілим, навіщо у склад засновників ТОВ «Одеська міська картка» раптово повернувся "Телекарт-Прилад".

Міська влада в черговий раз впроваджує проекти, які цікаві для бізнес-партнерів можновладців, але збиткові для міського бюджету. І отже, розслідування з даного питання ще буде.