Бісер перед чиновниками або бюрократизація транскордонного співробітництва

Свого часу транскордонне співробітництво стало одним із чинників інтеграції європейських держав та формування Європейського співтовариства, у подальшому – Європейського Союзу (ЄС), тому що відчинило кордони між країнами на рівні прикордонних регіонів. На цей час транскордонне співробітництво в Європі залишається однією з передумов стійкості ЄС до викликів політичного, економічного, міграційного та навіть епідеміологічного характеру. Саме тому, ЄС фінансово підтримує транскордонне співробітництво не лише країн-членів ЄС, але і країн-партнерів на зовнішніх кордонах ЄС задля досягнення 3-х основних стратегічних цілей:

• сприяння економічному та соціальному розвитку;
• вирішення загальних проблем довкілля, охорони здоров’я, безпеки;
• сприяння поліпшенню умов для забезпечення мобільності людей, товарів і капіталу.

Фінансова підтримка надається шляхом використання Європейського інструмента сусідства через низку спільних операційних програм, Дунайської транснаціональної програми тощо.

Україна за 28 років існування неодноразово заявляла, що у своєму соціально-економічному розвитку має намір притримуватись європейського напряму та підписала Угоду про асоціацію з ЄС. Проте, такий дієвий механізм розвитку взаємовідносин із європейськими країнами, як транскордонне співробітництво, віддали на відкуп регіональним елітам.

Створене державою правове підґрунтя розглядає транскордонне співробітництво як напрям регіональної політики, без будь-якого врахування зовнішньополітичного аспекту. Розвиток прикордонних відносин покладено, передусім, на місцеві органи виконавчої влади, які розуміють це в кожному регіоні по-своєму. Втім, децентралізувавши до регіонального рівня сферу транскордонного співробітництва, держава повністю централізувала іншу сферу – отримання та використання міжнародної технічної допомоги, в тому числі тієї, що отримана в рамках транскордонного співробітництва.

Фактично, через недосконале організаційно-правове забезпечення, з транскордонним співробітництвом трапився прогнозований epic fail, вихід з якого ніхто не шукає. І навіть навпаки – дії урядових організацій лише поглиблюють кризу, яку намагаються не помічати.

Які кризові явища на цей час спостерігаються в сфері транскордонного співробітництва?

• Законодавство не визначає та не надає можливості законно функціонувати в Україні іншим формам транскордонного співробітництва, які активно розвиваються у Європі.

На законодавчому рівні функціонування транскордонного співробітництва в Україні регламентується Законом України «Про транскордонне співробітництво» від 24.06.2004 № 1861–IV, але законодавці приділяють мало уваги осучасненню його норм. Так, лише через 9 років після впровадження на теренах ЄС «європейських об’єднань територіального співробітництва» (ЄОТС) й об’єднань єврорегіонального співробітництва» (ЄОС), вказані форми/процедури транскордонного співробітництва були унормовані через закон – були внесені зміни, які забезпечили імплементацію Протоколу № 3 до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями стосовно об’єднань єврорегіонального співробітництва, підписаного членами Ради Європи 16.11.2009 і ратифікованого Україною у 2012 році. Водночас, законодавчо досі не визначені інші форми: кластерне співробітництво, яке реалізовано через European Strategic Cluster Partnerships, або транскордонне партнерство на кшталт Європейської служби зайнятості EURES.

І мова йде лише про законодавство. До втілення цього в життя потрібно, мабуть, ще 9 років, коли в ЄС з’являться нові чи осучасняться нинішні форми/процедури транскордонного співробітництва. 

• Реєстр угод про транскордонне співробітництво досі не створений

Передбачений законодавством реєстр угод про транскордонне співробітництво дотепер не існує, хоча повинен був з’явитися до 11 січня 2019 року, як це передбачено в Прикінцевих положеннях Закону України №2515-VIII від 04.09.2018 «Про внесення змін до деяких законів України щодо транскордонного співробітництва». 

Натомість 18.11.2019 з’явився наказ Міністерства розвитку громад та територій за №270 «Про затвердження Порядку повідомлення та забезпечення функціонування реєстру угод про транскордонне співробітництво», де збір інформації для створення реєстру відтерміновано до липня 2020 року. Скоріш, навіть, не створення Реєстру, а надання інформації облдержадміністраціями до Міністерства для подальшого створення реєстру. Мабуть, тому станом на листопад 2020 року реєстр ще не з’явився, і коли з’явиться – невідомо.

Замість реєстру угод про транскордонне співробітництво на сайті Мінрегіону розміщено табличний файл «Реєстр міжрегіональних угод про торговельно-економічне, науково-технічне і культурне співробітництво» 2-х річної давнини (датований 26.04.2018). Якість введеної тут інформації свідчить, що навіть такий реєстр Міністерству розвитку громад та територій України вести не під силу, оскільки найменування країн-партнерів внесено із помилками. Так, в цьому реєстрі, у списку по Одеській області, серед перших значаться Угода формування Єврорегіону «Нижній Дунай» та Угода про співробітництво між Одеською ОДА, Одеською обласною радою та радою повіту Ясси (Румунія). А найменування країни для румунської сторони цих угод в реєстр внесено неправильно: «Ресупубліка Румуния» і «Республіка Румунія»:

Власне, реєстр угод про транскордонне співробітництво, який Мінрегіон повинен був створити до липня 2020 року, але й так і не створив, буде мало чим відрізнятися від цього текстового файлу, оскільки також матиме вигляд таблиці з 16 стовпчиками й жодної онлайн-форми.

• Державна підтримка транскордонного співробітництва не є самостійною й залежить від проєктів, що фінансуються міжнародною спільнотою.

Законом України «Про транскордонне співробітництво»  встановлено засади, на яких держава підтримує розвиток транскордонного співробітництва. Серед іншого, держава: 

        - визначає напрями державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва і                         відбирає проєкти, які потребують державної підтримки, 
        - забезпечує фінансування проєктів, які вже отримали фінансування в рамках програм                         міжнародної технічної допомоги,
        - розробляє та виконує державні програми розвитку транскордонного співробітництва.

Все це держава повинна здійснювати, дотримуючись принципів об’єктивності, відкритості та економічної обґрунтованості; концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних та найбільш обґрунтованих проєктах; недопущення використання цільової державної підтримки для фінансування поточних потреб соціально-економічного розвитку регіонів.

Проте, аналіз Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки, затвердженої постановою Кабінету міністрів від 23.08.2016 №554, свідчить, що для Одеської області ці засади і принципи недотримувались. Хоча Одещина на півдні і заході межує виключно з іноземними державами, а протяжність державного кордону в межах регіону за даними Держприкордонслужби сягає 1343 км (і це найбільший показник по країні).

Водночас, в Державній програмі розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки фінансово не підтримано жодного регіонального проєкту по Одеській області (але підтримано проєкти в інших областях, де було залучено стороннє фінансування з інших джерел). Натомість, по одеському регіону державне фінансування було спрямовано на обладнання прикордонної інфраструктури й лише тому, що була отримана міжнародна технічна допомога ЄС на проєкт «Удосконалення інтегрованого управління кордонами на українсько-молдавському кордоні, виконавцем якого виступає Міжнародна організація з міграції.

Усі інші питання, які відносились до Одеської області і були включені до Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки, стосувалися розвитку транспортної інфраструктури (автомобільний пором Ізмаїл-Тулча, будівництво залізничної гілки від порту Рені до залізниці Одеса-Ізмаїл, будівництво окремої дороги Одеса-Рені з мостовим й не були реалізовані. 

У проєкт нової Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2021-2027 роки вказані питання теж не потрапили. Наразі, у нову державну програму не потрапило жодного регіонального проєкту розвитку транскордонного співробітництва. Про це свідчить проєкт держпрограми, оприлюднений на сайті Міністерства розвитку громад та територій України. Чи, може, десь є інший проєкт, який не оприлюднюють для громадськості? Чи Міністерство вирішило не розрізняти транскордонне співробітництво й соціально-економічний розвиток регіонів і всі проєкти включило на конкурсний відбір проєктів регіонального розвитку? Адже на 2020 рік проєкти транскордонного розвитку відбирались вкупі з проєктами регіонального розвитку, втім, і на 2021 рік теж.

• На законодавчому рівні не врегульовано сферу «міжнародної технічної допомоги», що негативно впливає  на процес залучення і використання цієї допомоги в рамках транскордонного співробітництва

Як зазначено вище, Закон України «Про транскордонне співробітництво»  обумовлює пріоритетність державної фінансової підтримки саме для тих проєктів (програм) транскордонного співробітництва, які отримали фінансування в рамках програм міжнародної технічної допомоги (МТД). Але на законодавчому рівні процес залучення і використання МТД дотепер не врегульовано. Саме так: в Україні, де освоюються мільярди міжнародної допомоги, дотепер немає базового закону, який би комплексно регулював відносини технічного співробітництва та визначав стратегічне бачення розвитку державної політики у цій галузі. 

Замість закону існує «базова» постанова Кабінету міністрів України від 15.02.2002 №153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги», а також ще декілька постанов та наказів міністерств. В «базову постанову» №153 за останні 5 років неодноразово вносилися зміни, у т.ч. такі, що суттєво впливали на процес освоєння коштів і моніторингу МТД (тобто коли отримували грант – була одна процедура, коли почали втілювати проєкт – процедура змінилась, а на завершення – теж зміни). І більшість цих змін вносились із метою нібито вдосконалити існуючу процедуру отримання і використання МТД, оскільки у 2017 році Рахункова палата України оприлюднила свої висновки про те, що отримана від міжнародної спільноти допомога залучалась і використовувалася вкрай неефективно:

        - МТД використовувалася не на стратегічні напрями соціально-економічного розвитку                         України;
        - результативність проєктів МТД не оцінювалась відповідальними владними інститутами                 (тобто не виключається нецільове використання цих коштів);
        - не було належного обліку проєктів МТД.

Серед причин неефективності використання МТД Рахункова палата вказала на недосконалість чинної нормативно-правової бази, у т.ч. відсутність у законодавстві механізмів оцінки результативності проєктів МТД.

Джерело

Крім того, Рахункова палата зазначила, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі (Мінекономрозвитку) неналежно виконувало покладені на нього функції координатора МТД, а саме:

        - Мінекономрозвитку не проводило в повному обсязі обов’язкову реєстрацію усіх проєктів             МТД, які діють в Україні;
        - Мінекономрозвитку не здійснював належний моніторинг стану реалізації проєктів МТД,             який фактично був зведений до накопичення даних від бенефіціарів про діючі проєкти;
        - Мінекономрозвитку витратило значну суму бюджетних і позабюджетних коштів на створення автоматизованої бази даних для обліку та моніторингу проєктів МТД, але так її й не створило.

Після аудиту Рахункової палати, у Міністерстві висловлювали наміри щось докорінно змінити, але суттєвих змін не відбулось. У грудні 2019 року Кабінет міністрів України замінив координатора МТД – замість Мінекономрозвитку виконувати цю функцію був призначений Секретаріат Кабміну. Але й після структурної заміни ситуація зі МТД за майже рік докорінно не змінилась. Причина – у кадрових змінах, вірніш, у їхній відсутності. Адже сфера МТД лишається в управлінні тих же осіб, що й раніш –у Мінекономрозвитку. Вони просто пересіли з міністерського офісу в Секретаріат Кабміну, перенісши туди всі проблеми регуляції МТД та небажання щось вирішити. А зауваження Рахункової палати досі є актуальними.

Отже, які проблеми у сфері технічної допомоги досі є актуальними:

1) в Україні до сих пір не існує автоматизована база даних для обліку та моніторингу проєктів МТД. 

Вірніш, вона існувала нетривалий час і припинила функціонувати. Спочатку, з 2017 року така база існувала у вигляді офіційного порталу координації міжнародної допомоги в Україні Openaid.gov.ua, де було зведено у єдиний каталог усі проєкти міжнародної допомоги, згруповані по регіонах і по напрямах реформ. Портал працював у тестовому режимі, розроблявся за рахунок донорських коштів і наповнювався нерегулярно.

У квітні 2019 року Урядовий портал відзвітував, що Мінекономрозвитку запустило офіційний портал координації МТД в Україні – ProAID, яку назвали інформаційною системою управління міжнародною технічною допомогою, що є оновленою версією попередньої тестової моделі порталу OpenAid і містить найбільшу актуалізовану базу даних проєктів і програм. Також зазначалось, що розробка порталу ProAID здійснена Командою підтримки реформ Мінекономрозвитку (RST Team) за підтримки Офісу ефективного регулювання (BRDO), а також Асоціацією «IT Ukraine».

Так виглядав фронтенд порталу ProAID. Джерело

Вже в серпні 2019 року Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) оголосило тендер №83332673 на модернізацію офіційного (зовнішнього) інформаційного порталу проєктів МТД (ProAid) для Міністерства економічного розвитку та торгівлі України. Хоча невідомо, що цей тендер був проведений успішно та чи модернізувався портал. Немає ніяких новин, крім оголошення на ProZorro.

Джерело

В жовтні 2019 року журналісти-розслідувачі жалілися, що на порталі ProAID розміщено не зовсім актуальну інформацію, хоча після його запуску Урядовий портал обіцяв зовсім інше.

Втім, передача функцій координатора МТД від Мінекономрозвитку до Секретаріату Кабміна виявилась більш критичною для порталу ProAID, чим нерозторопність чиновників. Орієнтовно в травні 2020 року, портал вже не відкривався. Станом на листопад 2020 року будь-які намагання перейти за електронною адресою порталу http://proaid.gov.ua/ чи його цифрового прототипу http://openaid.gov.ua/ виглядають ось так:

2) обов’язкову реєстрацію усіх проєктів МТД, які діють в Україні, Секретаріат Кабміну проводить в неповному обсязі.

Також немає повноцінного реєстру проєктів (програм) міжнародної технічної допомоги, передбаченого п.19 постановою Кабміну від 15.02.2002 №153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги». 

Відносно проєктів МТД на цей час можливо отримати лише окремі відомості з Excel-таблиці під найменуванням «Перелік проєктів технічної допомоги Україні, яка надається ЄС, зареєстрованих у Секретаріаті Кабінету Міністрів України». Таблиця залита на Google Диск приватної особи на ім’я «Volodymyr Kharlanov» і, як бачите, Урядовий портал називає це не «реєстром», а лише «переліком зареєстрованих проєктів з планами закупівель». За додатковою інформацією стосовно проєктів пропонується звертатись на портал proaid.gov.ua, який не працює (про що зазначено вище).

Джерело 1, Джерело 2

Очевидно, що інформація з Google Диску приватної особи не є офіційною інформацію. Між тим, на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних є лише неактуальна інформація станом на грудень 2019 року про проєкти МТД, які реєструвались у Мінекономрозвитку.  

Можливо, Секретаріат Кабміну не бажає робити офіційно публічним перелік проєктів міжнародної технічної допомоги, оскільки він не містить в повному обсязі усі проєкти, які реалізуються в Україні? 

Наприклад, в останньому варіанті переліку, що був закачаний за посиланням з Урядового порталу, відсутні відомості про проєкт BSB 1010 «Розвиток та просування спільної спадщини», який реалізується Болградською міською радою в рамках Спільної Операційної Програми ЄІС «Басейн Чорного моря 2014-2020». Хоча тендери на виконання проєкту вже проведено.

Крім того, відносно окремих проєктів не оприлюднено скан-копії переліку закупівель, які повинні здійснюватися при реалізації проєктів і які погоджуються при державній реєстрації проєктів. Зокрема, це стосується наступних проєктів МТД, які реалізуються в даний момент в рамках Спільної Операційної Програми ЄІС «Басейн Чорного моря 2014-2020»:

• «Стійка сільськогосподарська торговельна мережа у Чорноморському басейні – AgriTradeNet BSB 383», бюджет проєкту 78 073 євро, реципієнт - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України;
• «Екологічна освіта проти забруднення цінних ветландів (водно-болотних угідь) басейну Чорного моря», бюджет проєкту 159 280 євро, реципієнт - Громадська організація «Агрікола»;
• «Розвиток та просування активного туризму в басейні Чорного моря – EscapeLand», бюджет проєкту 217 007 євро, реципієнт - Виконавчий комітет Вилківської міської ради.

В цих проєктах бенефіціаром виступає Одеська облдержадміністрація, і як в такому випадку виконувати їх моніторинг – не зрозуміло.

3) Секретаріат Кабміну не проводить належний моніторинг стану реалізації проєктів МТД, який дотепер зведено до накопичення даних від бенефіціарів про діючі проєкти.

Так, відповідно до «базової постанови» Кабміну від 15.02.2002 №153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» моніторинг проєктів МТД проводиться Секретаріатом Кабінету Міністрів України разом з бенефіціаром (для Одеської області – це переважній більшості Одеська облдержадміністрація) та за згодою – з представниками партнера з розвитку (так в постанові називають грантодавців чи донорські організації).

Процедура моніторингу, яку чиновники Кабміну прописали в «базовій постанові», передбачає лише отримання від реципієнта (той, хто отримує кошти на реалізацію проєктів) заповнених табличок з результатами моніторингу. Також «базова постанова» зобов’язує  бенефіціара виконувати лише функцію передавальної ланки між реципієнтом та Секретаріатом Кабміну. Але лишається не зрозумілим - що входить в поняття «аналіз результатів моніторингу» та чому чином призначений бенефіціаром координатор проєкту повинен підписувати результати моніторингу без перевірки цільового використання коштів МТД? Хто буде нести відповідальність за недостовірну інформацію, вказану реципієнтом в моніторингу – сам реципієнт чи координатор проєкт?

Втім, судячи з оприлюднених результатів моніторингу, чиновники Секретаріату Кабміну особливо не переймаються достовірністю наданої інформації.

Так, на сайті Урядового порталу розділ «Моніторинг використання МТД» відсутній, з нього йде посилання на однойменну папку на Google Диску приватної особи на ім’я «Ирина Корженко», де міститься 2 файли з інформацію про моніторинг за 2019 рік:

Джерело

Вочевидь, ці файли не є офіційними, хоча доступ к ним надається з Урядового порталу. Якщо подивитись на зміст Excel-таблиці під найменуванням «Моніторинг за 2019», стає зрозумілим, чому чиновникам Секретаріату Кабміну простіше вважати це неофіційним документом. Графа звіту «Перелік робіт, що планувався?» містить не перелік робіт, а лише його основні завдання. А розділ «Які завдання в процесі виконання?» може заповнюватися текстом, який взагалі до цього не відноситься. 

Як приклад, моніторинг виконання проєкту «CULTOUR BSB – Розвиток сталого культурного туризму в Басейні Чорного моря (BSB-117)», що реалізовувався в рамках Спільної операційної програми ЄІС «Басейн Чорного моря 2014-2020». У проєкті українську сторону представляють 2 партнери - Громадська організація «Агентство сталого розвитку та європейської інтеграції «Єврорегіон «Нижній Дунай» з бюджетом €128 520 і виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради з бюджетом €141 334. Судячи з інформації у моніторинговому звіті, реалізацію проєкту навряд чи можливо назвати прозорою та такою що відповідає проєкту, під який виділялися кошти, адже неможливо встановити, чи насправді були виконані заплановані роботи:

Між тим, зі ЗМІ відомо, що в ході даного проєкту відбувалась реконструкція «Міського саду» в Ізмаїлі, в ході якого були пошкоджені зелені насадження. Хоча «Міський сад» є об’єктом природно-заповідного фонду і будь-які будівельні роботи там (в т.ч. реконструкція) повинні проводиться після погодження, чого зроблено не було.

Ще один приклад - моніторинг виконання проєкту «Створення системи інноваційного трансграничного моніторингу перетворень річкових екосистем Чорного моря під впливом розвитку гідроенергетики та зміни клімату (BSB HydroEcoNex 165)», що реалізовувався в рамках Спільної операційної програми «Басейн Чорного моря 2014-2020». 

У проєкті українську сторону представляють 2 партнери - Науково-дослідна установа «Український науковий центр екології моря» (УкрНЦЕМ) з бюджетом €93 188 і Гідрометеорологічний центр Чорного та Азовського морів (ГМЦ ЧАМ) з бюджетом €94 478. У моніторинговому звіті невірно вказано дату закінчення проєкту – 20.03.2019 (насправді – 21.03.2021), хоча у виконаних заходах вказано дати пізніші чим березень 2019.

Опублікованої інформації достатньо, щоб виявити, як в рамках реалізації проєкту (бенефіціаром якого є Одеська облдержадміністрація) українські виконавці проєкту приймали участь в офіційних заходах на окупованій території Республіки Молдова (невизнана Придністровська молдовська республіка), тобто співпрацювали з офіційними установами сепаратистського утворення, який Україна не визнає.

Як вбачається з публікації на сайті «Придністровського державного університету», в Тирасполі дійсно проводилась конференція з приводу впливу гідроенергетики на функціонування річкових екосистем, при цьому основним напрямком конференції було доказати, що складний екологічний стан річки Дністер пов'язаний з будівництвом гідроенергетичних об’єктів (а не з неочищеними стічними видами, які попадають в Дністер на території Молдови чи з декількома затопленими суднами в акваторії Дністра, теж в межах Молдови)

Джерело

Безпосередня участь конкретних громадян України в офіційних заходах на території невизнаного Придністров’я підтверджується і звітом про конференцію, який видала молдавська громадська організація «Еко-Тірас»:

Джерело

Як свідчить публікація на сайті «Державної служби екологічного контролю і охорони навколишнього середовища» невизнаної ПМР, громадська організація «Еко-Тірас» діяла всупереч економічним інтересам України, протидіючи інформаційним шляхом будівництву гідроенергетичних об’єктів:

Джерело

Враховуючи подібне «співробітництво» українських державних установ, додатково вивчено їх плани закупівель в рамках реалізації проєкту «Створення системи інноваційного трансграничного моніторингу перетворень річкових екосистем Чорного моря під впливом розвитку гідроенергетики та зміни клімату (BSB HydroEcoNex 165)», що були зареєстровані Міністерством економіки 07.11.2018 за №3993.

Як вбачається з оприлюднених планів закупівель, українські державні установи, які брали участь у проєкті, в цих планах в рази зменшили обсяги фінансувань, що були виділені в рамках Спільної операційної програми:

• Науково-дослідна установа «Український науковий центр екології моря» (УкрНЦЕМ) замість бюджету €93 188 в плані закупівель вказала бюджет €21 360
• Гідрометеорологічний центр Чорного та Азовського морів (ГМЦ ЧАМ) ) замість бюджету €94 478. в плані закупівель вказав бюджет €22 060

Більш того, як показала вибіркова перевірка одного пункту з плану закупівель, Науково-дослідна установа «Український науковий центр екології моря» вже видаляє відомості про закупівлю послуги з забезпечення проведення засідання керівного комітету проєкту BSB 165 «HYDROECONEX»: 

• інформація є у плані закупівель, зареєстрованому 07.11.2018 за №3993 в Мінекономрозвитку :

• інформація про закупівлю залишилась в кешованих образах сторінок електронних площадок, що співпрацюють з ProZorro, де вказано її ідентифікатор UA-P-2019-11-19-007382-b:

Джерело

• водночас, інформація про закупівлю з ідентифікатором UA-P-2019-11-19-007382-b зникла з ProZorro:

Є очевидним, що така реалізація проєкту МТД не відповідає економічним інтересам України та певним чином порушує наші міжнародні домовленості. Проте, в рамках проведеного поточного моніторингу не було виявлено ознак незадовільного впровадження проєкту та нецільового використання коштів. І жодних зауважень від Секретаріату Кабміну в моніторинговому звіті немає: чиновники не вивчали зміст документів, поданих реципієнтами, і лише формально їх накопичували у єдиний файл звіту.

Між іншим, згідно з «Порядком функціонування національної системи управління та контролю за виконанням спільних операційних програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства 2014-2020», затвердженим постановою Кабміну від 11.07.2018 № 554 з наступними змінами, функції поточного і заключного моніторингу проєктів, що реалізуються в рамках цих програм, покладено саме на Секретаріат Кабінету міністрів України як Національний орган управління (п.24). 

В чинному «Порядку підготовки та реалізації проєктів у рамках програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства», затвердженому постановою Кабміну від 08.12.2010 № 1111 з наступними змінами, передбачено, що моніторинг здійснюється за процедурою, встановленою в «базовій постанові» № 153» - тобто моніторинговий звіт про виконання проєкту робить сам реципієнт, а бенефіціар і призначений ним координатор проєкту цей звіт лише підписують.

Таким чином, чиновники Секретаріату Кабміну, які відповідають за контроль міжнародної технічної допомоги на загальнодержавному рівні, утворили своєрідне бюрократичне коло, по якому ходять папірці стосовно проєктів МТД, але ніхто не контролює – чи дійсно ці проєкти виконуються та на які цілі використовуються кошти, виділені донорами. За таких обставин, будь-яка ревізія Спільного моніторингового комітету, куди крім представників України, входять й представники європейського партнера, може виявити нецільове використання коштів. А відповідальність за такий міжнародний скандал чиновники Секретаріату Кабміну не понесуть, тому що діяли за придуманою ними же бюрократичною процедурою.

В Одеській області вже є досвід неналежного моніторингу проєкту, коли багатомільйонний грант було повністю витрачено на будівництво каналізаційної мережі в м. Вилкове, щоб припинити скидання стічних вод в Дунай. Каналізація там дотепер не функціонує, перспективи повернення коштів немає, а юридична особа, що управляла цим проєктом, тепер здійснює менеджмент і в інших проєктах. Жодних зауважень з даного приводу від Національного органу управління, себто Секретаріату Кабміну – не було.

Вочевидь, держава на рівні Кабміну не в змозі виконати належний моніторинг проєктів МТД та скоординувати зусилля чиновників різних рівнів, від чого потерпає розвиток транскордонного співробітництва з ЄС. Можливо. в цій ситуації допоможе утворення в Україні нового інституту – Омбудсмена з питань транскордонного співробітництва, а можливо є потреба у втручанні європейських партнерів, які вже мають досвід адміністрування фінансових інструментів Європейського Союзу.

Інтерактивна туристична мапа Західної Одещини - корисний продукт чи розтрати бюджету?

Створений в 2017 році Український культурний фонд запровадив грантову підтримку різноманітним проектам та ініціативам для розвитку національної культури та мистецтва. Новий для України механізм фінансової підтримки шляхом надання грантів через державну установу став актуальним засобом підтримки митців, захисту культурної спадщини, розвитку дитячої та молодіжної творчості тощо.

Між тим, за свій нетривалий період існування Український культурний фонд вже почав обростати такими собі «паразитами», що витягують з бюджету кошти на реалізацію незрозумілих проектів.

Так, нещодавно громадськості презентували новий веб-ресурс – інтерактивну туристичну мапу Західної Одещини «I-mapa». Але відразу після презентації на сайті виникли технічні проблеми, після чого журналісти вже називають цей проект «розпилом» коштів USAID і Українського культурного фонду.

На цей час І-мапа вже відновила роботу, але технічних проблем не позбавилась, зокрема, при зміні розміру вікна браузера сайт не адаптується під новий розмір і його необхідно перезавантажувати:

Крім того, сайт не налаштовано на взаємодію із соціальними мережами, зокрема, з Facebook і Телеграм, оскільки відсутнє прев’ю при публікації посилання на нього.

Втім, проблеми у проекту не лише технічного характеру. І-мапа позиціонується як єдина туристична промокампанія Західної Одещини, але вивчивши його інформаційне наповнення, я в цьому сумніваюсь. Адже це зовсім не «єдина туристична промо-кампанія Західної Одещини», а досить вибіркова промоція окремих локацій, відібраних за досить незрозумілим принципом.

Відмовившись від історичного найменування місцевості, відносно якої складено карту (Буджак або Південна Бессарабія), автори проекту І-мапа використовують термін «Західна Одещина». Проте, на карту «Західної Одещини» потрапила і локація з чорноморського узбережжя, яке розташовано на сході від західних кордонів Одещини з Молдовою. 

Дивно, що використання в проекті І-мапа терміну «Західна Одещина» підтримує в своєму пості управління комунікацій та інформаційної політики Одеської облдержадміністрації, яке повинно розбиратись, де схід чи захід Одеської області. Водночас, публікація цього посту вкотре підтвердило наявність технічних проблем сайту «І-мапа», оскільки Facebook відобразив в прев’ю славнозвісну помилку 404:

Між тим, на карті нібито Західної Одещини практично не згадуються історичні та культурні пам’ятки Ізмаїла та сіл Ізмаїльського району. Серед природоохоронних пам’яток пропущено Міський сад  в Ізмаїлі, Дунайський біосферний заповідник, національний природний парк «Тузлівські лимани», нові ландшафтні заказники «Озеро Катрал» і «Озеро Кагул», а також еко-парк «Катрал» з буйволами.

Натомість пропонується подивитись на ріку Дунай в м. Рені, Кислицький острів на Дунаї або Кубейський дендропарк. А це презентаційне фото Кубейського дендропарку, де туристу І-мапа пропонує погуляти між деревами:

Відразу виникає питання – це точно дендропарк або на фото зафіксовано нецільове використання земель дендропарку під сільськогосподарські посіви?

Окрім дендропарку, І-мапа пропонує відвідати ще одну пам'ятку в с. Кубей Болградського району – джерело, презентація якого виглядає ось так:

Після чого виникає питання – це точно промоція нових туристичних локацій? І подивившись далі в мапі, отримую відповідь: це промоція ще й гастрономічних локацій, але не нових. Гастрономічні локації, що презентовані І-мапою, є учасниками іншого проекту – пілотного еко-гастрономічного маршруту «Дорога вина та смаку Української Бессарабії» за експертної підтримки проекту ЄС «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні». Більш того, регіон, що презентується в І-мапі і який назвали «Західною Одещиною», збігається з регіоном, де реалізовувався проект «Дорога вина та смаку Української Бессарабії», історична назва якого – Буджак, що є південною частиною Бессарабії.

Стилізована карта Буджаку з елементами мультиплікації, якою власне є І-мапа, органічно би вписалась в сайт проекту «Дороги вина та смаку», наприклад, як окрема сторінка. Адже останній, незважаючи, що презентує гастрономічний маршрут, обмежився лише графічним файлом без гіперпосилань, немає, навіть, вбудованої Google-карти з відмітками про учасників проекту.

Але навіщо реалізовувати 2 аналогічних проекти, один з яких –повністю за бюджетний рахунок ?

На це та інші питання я вирішив віднайти безпосередньо на сайті Українського культурного фонду, який профінансував створення інтерактивної туристичної мапи Західної Одещини «I-mapa». Цей проект знайшовся в Реєстрі програми «Культура. Туризм. Регіони» під № 3REG1-4220 із запитуваною сумою фінансування 483 468 грн.

Тут також наведено характеристики проекту, який пройшов відбір Українського культурного фонду. Так, метою проекту називають створення туристичного продукту, графічного інформаційного веб-ресурсу «Інтерактивна туристична мапа Західної Одещини» (І-мапа), який повинен був стати єдиною промокампанією Західної Одещини, що збільшить інтерес до визначеного регіону. (Дивно, адже теж саме заявлялось і в рамках раніш реалізованого проекту «Дороги вина та смаку»).

Автор проекту підприємець Юрій Онищенко, а з ним і чиновники Українського культурного фонду, вирішили, що для єдиної промокампанії Західної Одещини достатньо включити в інтерактивну карту 9 населених пунктів півдня Одеської області: місто Рені та 3 села Ренійського району - Котловина, Новосільське, Орлівка, 4 села Болградського району: Виноградівка, Владичень, Криничне, Табаки, 1 село Ізмаїльського району – Кислиця (представлене лише островом на р.Дунай). Крім того, в проекті передбачалось відобразити локації в смт. Лиманське Роздільнянського району  (мабуть щоб виправдати найменування проекту – карта Західної Одещини), але воно в І-мапу не потрапило, оскільки розташовано значно на північ.

Дивно, але в реєстрі договорів, укладених Українським культурним фондом, договору з ФОП Онищенко Ю.Б. не знайшлось (хоча Google з легкістю запропонував його офіційну скан-копію з сайту УКФ). Але знайшлось, скільки ФОП отримав коштів, щоправда, на іншому ресурсі – в Пошуково-аналітичній системі .007. З'ясувалось, що підприємцю вже перераховано 4 транші гранту на загальну суму 338 865,92 грн. та сплачено податки на суму 82 085,55 грн. Загалом бюджет на його користь витратив 420 951,47 грн. Ось платіжка останнього траншу:

Платіж у вересні 2020 року. Джерело www.007.org.ua

Цікавою є структура витрат за проектом:

• управління проектом (ФОП Онищенко)                               42,9 тис.грн.
• організаційні витрати (податки, пальне, бухгалтер, юрист, аудит, консультації тощо)
                                                                                                        137,7 тис.грн.
• створення відео-контенту (зарплата сценариста і відеооператора, оренда квадрокоптера на 30 діб, переклад тексту відеороликів на англійську мову, студійне озвучення відео)
                                                                                                        110,3 тис.грн. 
• створення та просування сайту                                             143,5 тис.грн.
  А ось деталізація витрат за цим напрямком:

Як бачите, хоча на розробку фронтенду, тобто лицьової частини веб-сайту і витрачено 15 тис.грн., сайт не позбавлено значного «багу» як раз у фронтенді, коли при зміні розміру вікна браузера сайт не адаптується під новий розмір (про «баг» написано вище).

Ще один «баг», але при просуванні сайту – кількість вподобувачів сторінки І-мапи у Фейсбуку  складає 519 осіб (при загальному обсязі витрат 3000 грн. на 4 місяці отримуємо 23 грн. за 1 вподобувача). В Інстаграмі ситуація трохи краща – 1656 вподобувачів (7 грн. витрат за 1 вподобувача).

Між тим, Фейсбук стверджує, що реклами сторінки взагалі не було, чим пояснюється такий незначний обсяг вподобувачів. На що ж тоді були витрачені кошти?

Побачив я в реєстрі проектів Українського культурного фонду ще 2 проекти, пов’язані з «І-мапою». 

• проект «Буджак-Фест: Створення періодичного гастрономічного етно-фестивалю», ІД: 3REG1-7568, виконавець - Громадська організація «Агрікола», сума договору за грантом УКФ 414 733,20 грн.
• проект «Створення туристичного кластеру «Дестинація Котловина – атракційне гагаузьке село», ІД: 3REG1-7599, виконавець – ФОП Горіап Наталя Сергіївна, сума договору за грантом УКФ 423 478,01 грн.

Усі 3 проекти поєднує не лише створення туристичних продуктів для одних і тих же районів півдня Одеської області (в т.ч. для одного села – Котловина Ренійського району), але й пов’язаність осіб, які виконували ці проекти:

- ФОП Онищенко Юрій Борисович, автор і координатор проекту «Інтерактивна туристична мапа Західної Одещини» (І-мапа), за що отримав 42,9 тис. грн. Він також знімав відеоролик і фотографії для проекту «Дестинація Котловина» (винагорода 31,6 тис.грн.), а також повинен був робити зйомки в рамках «Буджак-Фесту» і потім робити монтаж фільму (винагорода 5,1+12,5 тис.грн.)

- ФОП Горіап Наталя Сергіївна - є автором і координатором проекту «Створення туристичного кластеру «Дестинація Котловина – атракційне гагаузьке село», в рамках проекту їй передбачена винагорода у сумі 44,0 тис.грн. Окрім свого проекту, вона надавала консультації щодо локацій зйомок для проекту «І-мапа» (20,0 тис.грн.). Також вона є виконавчим директором ГО «Агрікола» і в рамках проекту «Буджак-Фест» проводить літню школу та надає інші послуги (40  тис.грн.)

- Полторак Володимир Миколайович – є керівником ГО «Агрікола» і керівником проекту «Буджак-Фест» (винагорода 29 826,50 грн.), а в проекті «Дестинація Котловина» відповідає за розробку «Стратегію розвитку туристичного бізнесу с Котловина» (26 000 грн.)

Подібні збіги свідчать про одне – група осіб домовилась між собою про освоєння коштів на туристичне просування одних і тих же районів Одеської області. Подали 3 проекти на гранти, які успішно пройшли відбір Українського культурного фонду. І вже на момент укладання договору в кошторисі відобразили, що будуть самі отримувати винагороду як координатори/керівники проектів, а також планують закуповувати послуги один у одного.

Український фонд таким чином неефективно розтратив понад 1,2 млн.грн., а все  - через недосконалу процедуру відбору проектів, що можуть отримати гранти за бюджетний рахунок. Зрозуміло, на центральному рівні неможливо визначити, що проекти, які подаються на гранти, стосуються одного і того ж місця. У зв’язку з цим виникає питання, чи не є доцільним подібні проекти узгоджувати на регіональному рівні? Або слід долучати громадськість до відбору проектів?

В будь-якому випадку, процедура відбору проектів потребує доопрацювання, поки Український культурний фонд не перетворився на таку собі здибанку чи міжсобойчик для вузького кола грантоотримувачів.

Оборона чи заборона: спільна діяльність або знищення за договором

 

Голова Держгеокадастру Роман Лещенко провів аудит системи реєстрації земельних ділянок і технічний аудит земельної бази. За результатами встановлено, що з 10 мільйонів гектарів земель сільськогосподарського призначення, у державній власності приблизно 7,5%. Наприклад, через механізм безоплатної приватизації лише за період з середини 2013 року і до 2020 з державної в приватну власність було виведено понад 700 тис. га в рамках схем концентрації земель, зокрема, на ділянках з корисними копалинами.

Втім, земля, що лишається у державній власності, використовується неефективно – через так звані договори на спільну діяльність. Такі договори укладаються і на обробіток державних земель Міноборони. В Одеській області є досить яскравий приклад – Тарутинський полігон, право на який Міністерство оборони роками виборювало у судах усіх інстанцій. А після того, як суди були виграні, чиновники Міноборони розпочали укладати договори на обробіток земель полігону під сільгоспугіддя. Хоча, насправді, площа полігону така, що там досить земель і для проведення військових навчань, і для сільськогосподарських цілей. Але з цим необхідно визначатися, а не спекулювати на землях оборони.

Те ж саме – визначатися – необхідно і із іншими покинутими військовими об'єктами, про які роками, якщо не десятиліттями, не згадують чиновники Міноборони, аж поки такі об'єкти не стають об'єктами кримінальної хроніки. Подібне сталось з військовим містечком №210 на вул. Світанку, 47 в Одесі, яке було вивільнено в 2007 році і з тих пір з ним не визначалися, доки там не зареєстрували приватне право власності на майно і спробували продати через аукціонну систему ДП «СЕТАМ», нібито за борги. Лише після цього Державне бюро розслідувань розпочало кримінальне провадження № 42020161010000265 за фактом шахрайства та зупинило аукціон. Крім того, довелось втрутитись Військовій прокуратурі Одеського гарнізону Південного регіону України, аби в судовому порядку скасовувати свідоцтво про право власності на військовий об'єкт, який отримала фізична особа від управління ЖКГ (!) Одеської міської ради ще в 2011 році. А між тим, загальна площа земельної ділянки в цьому комерційному привабливому місці складає 14,40 га.

Втім, в Одесі захисту правоохоронців потребують не лише військові об’єкти, але й оборонні заводи. За даними Державного концерну «Укроборонпром» в Одеській області повинно функціонувати 4 державних підприємства:

•         Науково-дослідний інститут «Шторм» (Одеса, вул. Героїв крут (Терешкової), 27), який рахується головним підприємством з питань забезпечення теплового режиму радіоелектронної апаратури спеціального призначення;
•          Спеціальне конструкторське бюро «Молнія» (Одеса, вул. Прохорівська, 45), відоме як розробник систем артилерійської розвідки;
•          Виробничо-технічне підприємство «Граніт» (Одеса, вул. Героїв крут (Терешкової), 27, корпус 2), що ремонтує радіоелектронне обладнання озброєнь;
•          Одеський авіаційний завод (Одеса, просп. Небесної Сотні, 32а), який ремонтує та модернізує військові літаки.

Джерело

В минулих розслідуваннях була розкрита злочинна схема, завдяки якій намагались заволодіти землями військового аеродрому «Одеса-Шкільний» під забудову. Завдяки сумісним діям Міністерства оборони, військової прокуратури, громадських активістів та журналістів, військовий аеродром вдалось зберегти. Ще один бонус - вдалось зберегти повноцінне функціонування Одеського авіаційного заводу, який використовує цей військовий аеродром для випробування відремонтованих/модернізованих літаків.

Іншим оборонним підприємствам в Одесі так не пощастило.

Спеціальне конструкторське бюро «Молнія» 

В останні роки фігурує лише в кримінальних та судових хроніках як підприємство-боржник. Перший раз заволодіти майном СКБ спробували в 2015 році, але військова прокуратура в судовому порядку вжила заходи щодо заборони реалізації нерухомого державного майна підприємства. 

Джерело

Вдруге спробували в 2018 році, коли кудись поділась заборона реалізації майна, застосована за пропозицією військової прокуратури. 

В судовій справі № 520/19914/18 описано шахрайську схему, за якою намагались заволодіти майном СКБ «Молнія», у зв'язку з чим 01.10.2018 Слідче управління ГУНП в Одеській області розпочало кримінальне провадження № 42018161010000432 за ст.364 Кримінального кодексу України під процесуальним керівництвом військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України. А майновий комплекс СКБ «Молнія» визнано речовим доказом

Як вбачається з матеріалів справи, ДП СКБ «Молнія» не здійснює свою виробничу діяльність з 2012 року, а на момент початку кримінального провадження на підприємстві працювало лише 9 осіб: в.о. директора, головний бухгалтер, помічник директора та 5 охоронників. Між тим, підприємство зуміло заборгувати 77 колишнім працівникам заробітну плату на суму 4,8 млн.грн. У зв'язку з цим, виконавча служба 22.08.2018 наклала арешт на майновий комплекс СКБ «Молнія» - дві 4-хповерхові будівлі загальною площею 5815,1 кв.м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,3626 га, за адресою: м.Одеса, вул. Прохоровська, 45. Через 2 тижні, 07.09.2018 державний виконавець, з метою реалізації майнового комплексу державного підприємства та подальшої виплати заборгованості, призначив суб'єкта оціночної діяльності – ТОВ «Приватна експертна служба», що вже через 3 дні надало експертну оцінку ринкової вартості нерухомого майна ДП СКБ «Молнія», оцінивши його в 50,2 млн.грн.

16.10.2018 майновий комплекс ДП СКБ «Молнія» вже збирались продати через аукціонну систему ДП «Сетам», але втрутилось Управління СБУ в Одеській області. За інформацією спецслужбистів, посадові особи державної виконавчої служби та ТОВ «Приватна експертна служба» вчинили службове підроблення документів - оцінка майна була фіктивною, адже була зроблена оцінювачем без особистого огляду майнового комплексу. Тому з 12.10.2018 майновий комплекс СКБ «Молнія» перебував під арештом.

Між тим, незважаючи на те, що шахраї намагались заволодіти майном оборонного підприємства, розслідування кримінального провадження № 42018161010000432 за 2 роки майже не проводилось – немає ні обшуків, ні підозр, нічого. Зосередившись на одному злочинному діянні – підробці документів, слідство ігнорує більш загальні питання:

• як трапилось, що ДП Спеціальне конструкторське бюро «Молнія» стало боржником із виплати заробітної плати? Якщо з 2012 року виробнича діяльність не проводилось, як трапилось що лише через 3 роки зупинки виробництва звідти звільнюють за власним бажанням техніка? що цей технік робив на підприємстві, яке вже не працювало? І взагалі, де кримінальне провадження відносно керівника держпідприємства у зв'язку із наявністю заборгованості із виплати заробітної плати?
• на даний момент за адресою: вул. Прохорівська, 45, де юридично знаходиться СКБ «Молнія», функціонують ще 4 підприємства: завод ювелірних виробів «Лелека», торгова фірма «Ворота Одеси», торгова фірма швидкого харчування «Лана», а також Південний регіональний центр страхового фонду документації Державної архівної служби. Тобто є можливість допускати в майновий комплекс СКБ «Молнія» інших суб'єктів господарювання, що не зашкодило інтересам держави. Тоді чому дотепер, приміщення СКБ «Молнія» не були передані в оренду – щонайменше для отримання коштів для подальшого погашення заборгованості?
• з 2011 року Спеціальне конструкторське бюро «Молнія» входить до складу Державного концерну «Укроборонпром». Чому позиви щодо відшкодування заборгованості по заробітній платі не спрямовувались на головний офіс, який має достатньо матеріальних ресурсів для погашення подібної заборгованості на дочірньому підприємстві?

Відповіді на ці питання зможуть довести, що заборгованість із заробітної плати формувалась штучно, а також встановить винних осіб – колишнє керівництво держпідприємства та посадових осіб «Укроборонпрому», які не здійснили реорганізацію СКБ «Молнія» та не відрегулювали штатний розпис таким чином, щоб зайві працівники не рахувались на підприємстві – виключно для нарахування боргу по заробітній платі.

А поки кримінальне провадження покривається пилом в Слідчому управлінні ГУНП, боротьба за майно СКБ «Молнія» триває. Спочатку виконавча служба намагалась протидіяти військовій прокуратурі, а тепер в судовому порядку намагаються скасувати підставу, через яку майновий комплекс на Прохоріській, 45, був знятий з аукціону СЕТАМ. 

Джерело

Невже і тепер, слідство не побачить штучно сформованої заборгованості і не стане притягати тих керівників СКБ «Молнія», які умисно не виплачували заробітну плату працівникам? Невже буде чекати 3-ї спроби продати «Молнію», адже вже є очевидним, що для ділків немає проблеми скасувати будь-які обмежувальні заходи до майна, застосовані за поданням правоохоронних органів.

Науково-дослідний інститут «Шторм» 

НДІ теж довго доводили до економічного занепаду. Тут також тривалий час штучно створювали заборгованість із заробітної плати, хоча на підприємство надходили кошти, які витрачувались на що завгодно, тільки не на зарплату. Про це свідчать матеріали Постанови Приморського районного суду м. Одеси №4-711/09 від 14.12.2009, де було підтверджено законність кримінальної справи відносно директора НДІ «Шторм» за ст. 175 КК у зв'язку з несплатою зарплати.

Джерело

Втім, розтратою коштів підприємства замість виплати заробітної плати, керівництво НДІ не обмежувалось і активно відчужувало державне майно за декількома напрямками.

Схема 1. Виведення прибутку від виконаних контрактів через створену дочірню структуру. 

Вказана схема була виявлена ще в 2007 році органами фінінспекції в ході ревізії держпідприємства через наявність значної заборгованості із заробітної плати.

Зокрема, було встановлено, що НДІ «Шторм» ще в 1991 році став співзасновником ще одного державного підприємства зі схожою назвою – НПО «Шторм» (Науково-виробниче об’єднання «Шторм», код ЄДРПОУ 14311593), яке діяло на території НДІ та мало з НДІ одного й того ж директора і бухгалтера. У разі виконання контрактів НПО виконувало функцію прокладки: основні витрати відносились до Науково-дослідного інституту «Шторм», а основний прибуток отримувало НПО «Шторм».

Джерело

Слід відзначити, що НПО «Шторм» існує дотепер, а 20.11.2019 розпорядженням Кабміну №1101-р майно цього держпідприємства передали до сфери управління Фонду державного майна. Яке майно було передано до відання ФДМУ, чи буде приватизація НПО, чи не буде разом з приватизацією НПО приватизовано і значну частину майна НДІ «Шторм» (приватизація якого заборонена законом) – покаже час.

Схема 2. Присвоєння промислових розробок, виконаних за державний кошт. 

В 2016 році військова прокуратура розпочала кримінальне провадження за фактом порушення прав держави на інтелектуальну власність за ч. 3 ст. 177 КК України (порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок). Колишні посадові особи НДІ «Шторм» в 2011-2012 роках привласнили технічну та конструкторську документацію на промисловий зразок – виріб повітроохолоджувача до комплексу протиповітряної оборони.

Джерело

Схема 3. Відчуження майна, в т.ч. нерухомого майна державного підприємства, зловживаючи службовим становищем

Фактажом для кримінальних проваджень стали 6 епізодів відчуження будівель і споруд НДІ «Шторм» за різними кримінальними справами/провадженнями, а саме:

Кримінальна справа № 051200600109, розпочата 01.04.2006 постановою старшого прокурора відділу майнових, інших особистих прав і свобод громадян і інтересів держави прокуратури Одеської області Писларь С.М. за фактом внесення посадовими особами НПЦ «Екострой» і ТОВ «Епос-13» неправдивих відомостей в звіти про оцінку вартості об'єктів нерухомості НДІ «Шторм», а також за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами НДІ «Шторм» при відчуженні майна. 15.05.2006 старшим слідчим прокуратури м. Одеси Кашульським А.В. накладено арешт на майно, яке було фактично відчужено: 28/1000 частин нежитлових приміщень (склади №№ 6, 7) і 287/1000 частин нежитлових приміщень (адміністративна будівля і лабораторний корпус).

Кримінальну справу закрито 01.09.2006 шляхом скасування постанови прокуратури через суд. В подальшому було скасовано і арешт відчуженого майна, яке на той момент належало ТОВ «Золота рибка»:

Джерело

Кримінальне провадження №42015161010000427 від 30.01.2015 за фактом відчуження в грудні 2003 року нежитлової будівлі №17 загальною площею 219,7 кв.м. вартістю 297 017 грн., в інтересах ТОВ «Автомир». Згодом, в липні 2006 року право власності ТОВ «Автомир» на цю будівлю було підкріплено рішенням господарського суду Одеської області від 28.07.2006 у справі №17/187-06-7316. 

Незважаючи на наявний склад злочину та нанесення державі збитків, колишній директор ДП НДІ «Шторм» був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності за клопотанням військової прокуратури.

Кримінальне провадження №42015160000000707 від 15.10.2015 за ст. 364 КК за фактом зловживання посадовими особами ДП НДІ «Шторм» службовим становищем під час відчуження державного майна зазначеної установи. В даному кримінальному провадженні фігурувало 5 епізодів:

• відчуження 287/1000 частин нежитлової будівлі, загальною площею 7477,1 кв.м (які складаються з адміністративної будівлі площею 2969,1 кв.м та лабораторного корпусу площею 4508 кв.м), відчужені за договором №3999 від 21.09.2004 в інтересах ТОВ «Пантеон». В той же день ТОВ «Пантеон» продало цю нерухомість іншому суб'єкту господарювання - ТОВ «Золота рибка»;
• відчуження 31/1000 частин нежитлової будівлі, загальною площею 808 кв.м, відчужені за договором №4000 від 21.09.2004 в інтересах ТОВ «Керама-Дизайн»;
• відчуження 28/1000 частин нежитлової будівлі, загальною площею 740,9 кв.м, відчужені за договором №2443 від 15.04.2005 в інтересах ТОВ «Золота рибка»;
• відчуження 9/1000 частин нежитлової будівлі, загальною площею 239,7 кв.м, відчужені за договором №453 від 30.03.2010 в інтересах ТОВ «Керама-Дизайн»;
• відчуження 20/1000 частин нежитлової будівлі, загальною площею 517,1 кв.м, відчужені за договором №2347 від 27.12.2011 в інтересах ТОВ «ВКП Елемент».

Усі договори на купівлю-продаж щодо відчуження державного нерухомого майна НДІ «Шторм» підписував директор НДІ «Шторм». Між тим, вказані відчужені об'єкти, відповідно до свідоцтва про право власності №016139 від 29.10.2001, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, належало Державі, в особі Верховної Ради України, на праві державної власності. Але будь-якого погодження Міністерства промислової політики або Фонду державного майна чи його регіонального представництва отримано не було. 

Джерело

Окрім договорів купівлі-продажу, в рамках даного кримінального провадження зафіксовано факт відчуження державного майна за рішенням суду: на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2004 по справі №4/322-04-10232 за ТОВ «Золота Рибка» визнано право власності на перехід між адміністративною будівлею та лабораторним корпусом, які 22.09.2004 були придбані ТОВ «Золота Рибка».

В подальшому, ухвалою суду від 31.03.2016 на нежитлові будівлі з переходом, загальною площею 3923,8 кв.м, які належали ТОВ «Золота рибка», наклали арешт за клопотанням старшого слідчого Таїровського відділення Київського ВП у м.Одесі ГУНП в Одеській області Битянової О.В.

Як вбачається з наявних судових рішень, досудове розслідування зосередилось саме на майні, що відчужувалось від НДІ «Шторм» та опинилось у власності ТОВ «Золота рибка». Причина – відчуження відбулось з порушенням процедури приватизації майна, встановленої чинним законодавством, чинним на момент укладення вищезазначених договорів купівлі-продажу від 21.09.2004, 15.04.2005, а саме:

• Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом ФДМУ №1477 від 30.07.1999 з наступними змінами, 
• Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом ФДМУ №1976 від 22.09.2000 з наступними змінами.

Незважаючи на наявний склад злочину – щонайменше самоправство директора ДП НДІ «Шторм», який укладав договори купівлі-продажу державного майна без погодження уповноважених органів, чим державі було нанесено шкоду в особливо великих розмірах, 21.06.2017 кримінальне провадження №42015160000000707 від 15.10.2015 закрито постановою начальника відділення СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. А 04.09.2017 ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04.09.2017 №520/67/16-к був скасований арешт на майно ТОВ «Золота рибка»:

Джерело

Вивчення судових рішень відносно кримінальних переслідувань щодо відчуження майна НДІ «Шторм» дозволило встановити декілька тенденцій:

по-перше, суди 2-х інстанцій протиправно припинили кримінальну справу №051200600109 від 01.04.2006, оскільки чинний на той момент Кримінально-процесуальний кодекс не передбачав оскарження постанов про відкриття кримінальної справи. Суддівські рішення дивним чином посилались на ст.236-2 старого КПК, де встановлювався порядок розгляду скарг на постанови про відмову у відкритті кримінального провадження.

по-друге, у схемі заволодіння майном приймали участь не лише продавець (директор НДІ «Шторм») та покупці, але чиновники інших відомств, зокрема, з регіонального відділення ФДМУ. Адже, судова ухвала про скасування постанови про відкриття кримінального провадження ґрунтувалась на листі регіонального відділу ФДМУ, що на момент вчинення злочину нібито законодавством України ще не був встановлений порядок продажу майна держпідприємств. 

Джерело

по-третє, військова прокуратура реагує на незаконне відчуження майна у НДІ «Шторм» досить вибірково. З 6 відомих епізодів лише по 1 епізоду військовий прокурор вступив у процесуальне керівництво. При цьому, навіть там, де військова прокуратура довела протиправність відчуження, майно у незаконного придбавача вилучено не було. І власне, протиправність відчуження державного майна була доведена лише після того як закінчився строк давності, і винна особа була звільнена від кримінальної відповідальності.

в-четвертих, оскільки за одним епізодом доведено протиправність вилучення державного майна у НДІ «Шторм», очевидно, що постанова начальника відділення СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області про припинення кримінального провадження через відсутність складу злочину по іншим 5 епізодам є щонайменше дивною.

Дивною, але зрозумілою з точки зору бізнесу. Адже через 1 місяць після скасування арешту на відчужене нерухоме майно НДІ «Шторм», Містобудівна рада схвалила проект будівництва житлового комплексу як раз на місці цього відчуженого нерухомого майна. Після цього Одеська міська рада спочатку затвердила новий детальний план, а потім передала в оренду 1,0103 га під житлову забудову. За цей час змінився власник нерухомості – замість ТОВ «Золота рибка» новим власником стало ТОВ «Шторм Джей.Сі», яке також виступило забудовником території, де замість зруйнованих корпусів НДІ «Шторм» вже будується новий житловий комплекс «Аврора».

А для нас лишаються риторичні питання:

• чому військова прокуратура не втрутилась і не заборонила будівництво на місці відчужених корпусів НДІ «Шторм»?
• чому військова прокуратура проігнорувала той факт, що у затвердженому Одеською міською радою детальному плані території в межах вул. Академіка Філатова, вул. Космонавтів, вул. Генерала Петрова, вул. Івана та Юрія Лип, під пляму забудови підпадає єдиний що лишився корпус НДІ «Шторм», а в текстовий частині НДІ «Шторм» згадується як колишній інститут, що вже не функціонує? може тому, що забудовник має наміри заволодіти усім майном НДІ «Шторм»?

Джерело

Ще в 2018 році відносно цього будівництва досить критично висловлювались і чиновники, і фахівці

Як це будівництво позначиться на стабільному функціонуванні 2-х оборонних підприємств - ДП «Виробничо-технічне підприємство «Граніт» і ДП «НДІ Шторм», розташованих поруч? Вочевидь, це не цікавить ані керівництво цих державних підприємств, ані керівництво «Укроборонпрому».